 МАЛИНА
малина обыкновенная Rubus idaeus — напівкущова рослина родини розових. Має річні
вегетуючі пагони і здерев'янілі дворічні стебла, які утворюють вкорочені
квітконосні гілочки. Однорічні пагони трав'янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червонавокоричневими
шипами, з пониклою верхівкою; восени вони дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди. Листки чергові, трійчасті або непарноперисті, з
3—5(7) листочків, по краю
нерівнопилчастих, зверху майже голих,
темно-зелених, зісподу — білоповстистих, середній листочок — на довгому черешку, бічні — сидячі. Квітки двостатеві,
5-пелюсткові, білі, в щитковидно-волотистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Плід —
складна, червона або жовта соковита
кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди
достигають у липні.
Поширення. Дикоросла малина росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу (крім Донецького) в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб
заготовляють цілком стиглі плоди (Fructus Rubi idaei), квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei). Зібрані для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки і перестиглі та ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і квітколожа, прив'ялюють на сонці і сушать у
вогневих сушарках або в духовці при
температурі не вищій за 50° (краще при
35— 40°). Готової сировини виходить 16—18 % . Строк придатності сушених плодів — 2
роки. Квітки і листя малини збирають у травні
— червні і сушать під укриттям на вільному повітрі. Рекомендується заготовляти
листя з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки з грубого загального
черешка. Сухого листя виходить 25 %.
Готову сировину (плоди, квітки, листя) зберігають
у сухому провітрюваному приміщенні. Сушені плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад. Свіжі плоди малини
містять 3,6—5,7 % цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 1,36—2,09% органічних
кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова,
мурашина), пектинові речовини (0,45—0,71 % ), каротин (0,3—0,6 мг% ), вітамін
В2 (0,012 мг%), аскорбінову (12— 45 мг%), нікотинову (0,6 мг%) і фолієву (0,18 мг%) кислоти, 42—85 мг% флавоноїдів (гіперозид,
ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид
та ін.), слизисті й дубильні речовини, ефірну олію, р-ситостерин та інші
фітостерини, мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші). У квітках і листі малини є дубильні речовини, флавони,
органічні кислоти, цукри, вітамін С та мінеральні солі.
Фармакологічні
властивості і використання. В науковій медицині використовують свіжі й сушені плоди малини. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для
поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають як потогінний і
протизапальний засіб при різних
простудних захворюваннях. Протипростудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них
саліцилової кислоти. Сушені плоди входять до складу потогінних чаїв. Як дієтичний продукт
плоди малини споживають у натуральному
вигляді при анеміях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті,
для збудження апетиту й поліпшення
травлення та при екземі. Слід, однак, пам'ятати,
що при нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане. Значно ширше використовує малину народна медицина. Так, для
заварювання потогінного чаю
використовують не тільки сушені плоди, а
й продукти їхньої переробки (варення, желе, мармелад, сік, тощо). Взимку пагони малини використовують як заварку
до чаю, який п'ють при простуді, грипі,
знесиленні після тривалої хвороби та як
жарознижуючий засіб. З досвіду народної
медицини відомо, що листя малини
характеризується в'яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки — протизапальними і
антитоксичними. Настій листя п'ють при
хворобах органів дихання, кашлі й
гарячці, при проносах і ентероколітах, при шлункових кровотечах і геморої, при
надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів і екземи. Зовнішньо — настій
листя застосовують для полоскання при
стоматитах, фарингітах і ангінах, для
примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. Сушене лис264 680 тя
малини входить до складу сумішей трав
для приготування гігієнічних ванн, а сік
із свіжого листя використовують для
виготовлення мазі, яку застосовують при вуграх і висипах на тілі. Настій квіток приймають усередину при геморої та від гарячки, а зовнішньо його застосовують для
примочок при кон'юнктивітах, блефаритах
і бешихових запаленнях та для промивання обличчя при вуграх. Настоєм квіток на прованській олії (настоюють 20 днів) лікують дерматози,
зумовлені укусами комах. Лікарські форми
і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій
сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15--20 хвилин,
проціджують) по 2 склянки за 1 раз як
потогінний засіб (пити гарячим); настій квіток (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настій листя (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4
рази на день до їди; 1 столову ложку
суміші (порівну) плодів малини та анісу звичайного, кори верби білої, квіток
липи серцелистої і листя підбілу звичайного заливають 2 склянками окропу, кип'ятять 5—10
хвилин, проціджують і п'ють гарячим по
1—2 склянки за один раз як потогінний
засіб; 1 столову ложку суміші листя малини (20
г) і м'яти перцевої (ЗО г), квіток ромашки лікарської (50 г) і нагідок лікарських (20 г) та трави материнки звичайної (50 г) заливають склянкою
окропу, кип'ятять 5 хвилин, проціджують і випивають гарячим за один раз з медом при гострому тонзиліті й
катаральній ангіні; столову ложку суміші
(порівну) листя малини і суниць лісових,
трави деревію звичайного і перстачу гусячого та кори дуба звичайного заливають склянкою холодної кип'яченої води, витримують 4—9 годин, кип'ятять 5 хвилин, відразу
проціджують, охолоджують і п'ють по
одній склянці в день при надмірних менструаціях і катарі кишечника. ЗОВНІШНЬО —
настій квіток або листя (10 г сировини на 200 мл
окропу, настоюють до охолодження) для полоскання,
зрошування та примочок; мазь (1 частина соку із свіжого листя на 4 частини масла вершкового або
вазеліну); 3 чайні ложки суміші листя
малини (20 г),
шавлії лікарської (ЗО г), підбілу звичайного (25 г) і калачиків лісових (25 г) заварюють склянкою окропу, настоюють 15—20
хвилин і використовують для полоскання
при ларингіті й фарингіті; гігієнічна ванна для жінок (очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй еластичності і пружності, ліквідує неприємний запах): 500 г суміші листя малини і берези бородавчастої,
трави м'яти перцевої, ромашки лікарської і конюшини лучної, взятих у співвідношенні 4:4:2:4:4, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння,
настоюють 40— 50 хвилин, проціджують і
вливають у ванну (температура води
36—39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають І—2 рази на тиждень).
|
Исцеление 
Статистика
