МАЧОК
ЖОВТИЙ, мак вороній; мачок жёлтый Glaucium ilavum — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалужене, 20—50 см заввишки; вся
рослина сиза. Стеблові листки густо опушені, решта — голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцевидні, верхні — яйцевидні, виїмчастолопатеві. Всі
листки більш-менш цупкі, шкірясті
синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток
— 4, вони завдовжки 3—4 см, лимонно-,
золотисто- або оранжевожовті, зрідка — кавово-червоні з жовтуватою основою. Плід — двогнізда
стручковидна коробочка. Цвіте у травні —
липні.
Поширення. Росте в літоральній смузі по берегах Чорного моря в Криму (від Євпаторії до Керчі), на галечниках і схилах. Раніше М. ж. був поширений і по узбережжі Азовського
моря. Введений у культуру. Заготівля і
зберігання. Збирають надземну частину
під час цвітіння рослини (Herba Glaucii flavi),
зрізуючи серпом або ножем, уникаючи виривання рослини з коренем, особливо на
піскуватих місцях. Сушать, розстеливши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у примгщення. Штучне сушіння проводять при температурі 55— 70°. Сухої сировини виходить 20 % . Зберігають у сухих провітрюваних
приміщеннях без доступу прямого сонячного проміння. Рослина є сировиною для одержання алкалоїду
глауцину. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Трава мачку містить алкалоїди глауцин, магнофлорин,
протопін, ауротензин, глауфлорин,
сангвінарин, коридин, хелідонін, хелеритрин, хелірубін та інші, а також гіркоту
(глаукопікрин), слиз, смоли, фумарову і
діоксималеїнову кислоти та мінеральні солі. Вміст основної сполуки глауцину
коливається залежно від якості сировини від
0,1 % до 2,3 % , у культурних рослин —
близько 1,7%. Глауцин є тільки в
надземних органах, домінуючим алкалоїдом коренів є протопін. В коренях є й алкалоїди хелеритрин,
алокриптопін, сангвінарин та інші.
Фармакологічні властивості і
використання. В народній медицині використовували траву мачку як сечогінний засіб при літіазах, а також як відхаркувальний, заспокійливий і
протидіабетний засіб. Зовнішньо
застосовували для загоювання гнійних ран. Фармакологічні дослідження показали, 703 що
глауцин, виділений з трави М. ж.,
виявляє виразну гіпотензивну, спазмолітичну та протикашлеву, а також незначну
знеболювальну дію. Протикашлева його дія
подібна до дії кодеїну, але глауцин менш
токсичний, не тамує дихання, не
закріплює й не спричинює наркотичних
станів, тому особливо придатний у педіатрії.
В клінічних умовах глауцин показує добру дію при лікуванні бронхіту, фарингіту
й крупозної пневмонії, при абсцесі легень та при інших хворобах органів
дихання. Насіння М. ж. містить до 35 % жирної олії, яка придатна в їжу і для виробництва мила. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — глауцину гідрохлорид (Glaucini hydrochloridum): дорослим по 50 мг 2—3 рази на день після їди, дітям — по 10—ЗО мг. В Болгарії з трави М. ж. виробляють препарати глаувент,
глаутерпін і бронхолітин, а в Польщі —
тусиглауцин. Препарати з М. ж.
ПРОТИПОКАЗАНІ при зниженому тиску крові.
МАЧОК РОГАТИЙ, маковинець, рогомак; мачок рогатый Giaucium corniculatum — одно- або дворічна трав'яниста шорстковолосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче або висхідне, просте або галузисте, 15—40 см
заввишки. Прикореневі листки довгасті, з коротким черешком, стеблові —
видовженояйцевидні, сидячі. Квітки правильні,
пелюстки — оранжеві, жовті або
яскраво-червоні, з темною плямою біля основи. Плід — коробочка, завдовжки 10—25 см. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте на полях, у посівах, при дорогах, по крейдяних
відслоненнях, на щебенистих схилах
здебільшого в Лісостепу, Степу та в Криму; заноситься в південні райони
Полісся. Заготівля і зберігання — так,
як у статті Мачок жовтий.
Хімічний склад. Трава (Herba Glaucii
corniculatae) містить близько 0,5 %
алкалоїдів (коридин, коптизин, берберин, протопін, сангвінарин, хелідонін та
інші). В коренях є алкалоїди протопін, хелеритрин і сангвінарин та гіркота глаукопікрин.
Фармакологічні
властивості і використання. Трава виявляє седативну та
сечогінну дію. Були спроби використовувати її при діабеті й неврастенії. В народній медицині листя,
квітки та сік, змішані з борошном і
медом, використовувалися для обробки гнійних ран, а насіння — як послаблюючий засіб. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — 1 столову ложку насіння
натщесерце в невеликій кількості води.
|