ЛЬОН
ЗВИЧАЙНИЙ лён обыкновенный Linum usitatissimum — однорічна трав'яниста рослина родини льонових.
Стебло пряме, циліндричне, вгорі розгалужене, 70—100 см заввишки. Листки чергові, сидячі,
вузьколанцетні, по краю гладенькі.
Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в розлогі щитковидні
суцвіття; пелюстки юлубі, з темно-синіми
256 прожилками, на верхівці — цілокраї або трохи
зарубчасті. Плід — коробочка. Цвіте у
червні — серпні. Плоди достигають у
серпні — вересні.
Поширення. Льон звичайний культивують як прядивну і олійну рослину. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
заготовляють насіння льону (Semen Lini). Сім'я льону відпускається аптеками.
Строк придатності — 3 роки. У народній медицині використовують і траву, яку заготовляють в період цвітіння рослини.
Хімічний склад. У насінні льону звичайного є слиз (до 12 % }, вуглеводи,
глікозид лінамарин та жирна олія (ЗО—48
% ), до складу якої входять гліцериди
ліноленової (35—40%), лінолевої (25— 35
% ), олеїнової (15—20 % ), пальмітинової і стеаринової кислот.
Фармакологічні властивості і
використання. Насіння льону належить
до м'якодіючих проносних засобів.
Набухаючи в шлунковокишковому тракті, воно подразнює слизову оболонку кишок і цим посилює перистальтику. Швидкому просуванню кишкового вмісту сприяє й
жирна олія, що є в насінні. Поряд з цим
препарати з насіння льону мають обволікаючі
й протизапальні властивості, зумовлені наявністю в ньому значної кількості слизу. Найдоцільніша форма застосування насіння льону
— у вигляді слизу (Mucilaginis seminis
Lini). Всередину його дають при
запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, травного каналу і органів
сечовиділення, при загостренні виразкової
хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при харчовому отруєнні та у випадку запорів.
Лікувальні власти вості має і лляна олія
(Oleum Lini). її приймають усередину при спастичних запорах, дизентерії, геморої,
нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах,
у разі порушень жирового обміну та при
атеросклерозі. Настій сухої трави рослини використовують як сечогінний засіб
при захворюванні нирок і сечового міхура. Свіжопотовчене лляне насіння
використовують у вигляді припарок при
фурункулах і наривах як засіб, що прискорює наривання їх. Лляну олію застосовують для
гоєння ран і опіків (в останньому
випадку її змішують з сирим яйцем). З неї виготовляють препарат лінетол, який використовують для профілактики й
лікування атеросклерозу. Проводять 4—5 курсів лікування з перервами між, ними на 2—4 тижні. Тривалість курсу лікування—1 —1,5 місяця. Лінетол
ПРОТИПОКАЗАНИЙ при гострих порушеннях
функції кишечника (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при
опіках і променевих ураженнях шкіри. Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —
настій сухої трави (1 столова ложка
сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; слиз насіння льону (1 частино цілого
насіння на ЗО частин окропу, збовтують
15 хвилин, проціджують і віджимають) по
чверті склянки З рази на день за ЗО
хвилин до їди, готуючи безпосередньо перед вживанням (курс лікування—2—3
тижні); свіжу лляну олію вживають по і столовій ложці 4—5 раз на день; лінетол (Linaetholum) приймають уранці безпосередньо
перед їдою або під час їди по 20 мл
(півтори столової ложки) 1 раз на день;
столову ложку суміші лляного сім'я (20 г), плодів ялівцю звичайного (20 г), листя чорниці звичайної (40 г). і трави приворотня звичайного (10 г) настоюють 6 годин на склянці холодної води, кип'ятять 15 хвилин, проціджують і п'ють по 1 склянці 2—3 рази на день при діабеті.
ЗОВНІШНЬО —- суміш (порівну) лляної олії і вапняної води або суміш ретельно змішаних у пляшці 1 склянки лляної олії і 4 сирих яєць для лікування опіків.
ЛЬОН
ПРОНОСНИЙ лён слабительный Linum catharticum — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебла прості або вилчасторозгалужені, тонкі,
густооблистнені, 5— ЗО см заввишки.
Листки супротивні (лише верхні — часом чергові) цілісні, сидячі, з однією жилкою; нижні — оберненояйцевидні, тупуваті;
верхні — видовженоланцетні, по краю шорсткі. Квітки дрібні, правильні, двостатеві,
5-пелюсткові, зібрані по 15— 60 на
верхівках стебла у волотисті суцвіття;
пелюстки 4—5 мм завдовжки, білі, з жовтавим нігтиком, довші за чашечку. Плід — 10-гнізда куляста коробочка. Цвіте у травні —
серпні.
Поширення. Льон проносний росте майже по всій території України (крім Степу) на вологих луках, серед чагарників, у світлих лісах,
іноді як бур'ян на полях. Сировина. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Lini cathartici),
зібрану під час цвітіння рослин. Сушать
траву в затінку на відкритому повітрі
або в приміщенні з доброю вентиляцією.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава льону проносного містить гірку речовину лінін (0,5 % ), глікозид лінамарин, смолисті речовини (2 % ) та ефірну олію (0,15% ).
Фармакологічні
властивості і використання. У народній медицині льон проносний відомий своїми проносними і сечогінними властивостями.
Зважаючи на це, настій трави його
використовують при запорах, водянці,
нирковокам'яній хворобі. Слід пам'ятати, що тривале, а особливо надмірне вживання препаратів цієї рослини може
спричинити отруєння. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави
(2 чайні ложки сировини на 400 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день ковтками; порошок
трави приймають по 2 г
на день за 2—3 рази.
|