 ЛОМИНІС
ЛОЗЯНИЙ ломонос виноградолистный Clematis vitalba — багаторічна ліана родини жовтецевих. Стебло
дерев'янисте, витке, до 10 м
завдовжки, у верхній частині трав'янисте. Листки супротивні, непарноперисті, з яйцевидними, при
основі — серцевидними, глибокозубчастими, рідше — цілокраїми частками. Квітки
правильні, двостатеві, одиничні; оцвітина проста, з 4 пелюстковидних тупих, з
обох боків опушених, білуватих опадаючих
листочків 10—13 мм завдовжки. Плід — збірний, з численних сім'янок. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Рослина трапляється серед чагарників, на галявинах, кам'яних схилах у Криму і зрідка — на
Закарпатті. Заготівля і зберігання. Для
виготовлення ліків використовуютьграву (HerbaClematis vitalbae) зібрану в період цвітіння рослини Заготовляють її в суху сонячну погоду.
Зрізають трав'янисті верхівки пагонів до ЗО см завдовжки. Сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини виходить 20 % .
Зберігають у сухому приміщенні. Рослина
неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава ломиноса лозяного містить алкалоїд клематин, дубильні
речовини (до 2,6 % |, тритерпенові й
стероїдні сапоніни, фенолкарбонові
кислоти (кавова, хлорогенова, дигідроксикорична), вітамін Е, каротин і до 0,12% ефірної олії (у квітках). 249
Фармакологічні
властивості і використання. Експериментальні дані
свідчать про бактерицидні й фунгіцидні
властивості листя і квіток ломиноса
лозяного. Проте антимікробної дії по
відношенню до Staphylococcus aureus,
Escherichia соli, Shigella sonnei, Bacillus
subtills ні нативні форми, ні спиртові витяжки
рослини не виявляють. У народній
медицині рослина відома як потогінний, діуретичний та гіпотензивний засіб. Настій
трави приймають всередину при
гіпертонії, мігрені, набряках серцевого
походження, водянці, виразковій хворобі
шлунка, запаленнях сечового міхура, як
засіб проти венеричних захворювань, кісткових пухлин для збудження апетиту. Зовнішньо настій трави ломиноса лозяного використовують для лікування корости і захворювань шкіри інфекційного характеру, таких, як піодермії, мікози, інфекційні грибкові тріщини куточків рота, фурункули, інфіковані рани тощо. Лікування проводять шляхом змащування настоєм
трави уражених ділянок тіла 2—3 рази на
день (для посилення терапевтичного ефекту одночасно з місцевим лікуванням настій приймають і всередину). В гомеопатії ломиніс лозяний використовують у внгляді спиртової
витяжки при малярії, запаленні очей, запальних процесах сечового міхура, при злоякісних висипах на шкірі та при лишаях. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —настій трави (І чайна ложка сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) по чверті склянки З рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для змащувань уражених ділянок тіла. Свіжа рослина отруйна! Відносно сухої сировини
єдиної думки немає. Деякі автори
вважають, що при сушінні токсичність рослини зникає, все ж треба бути обережним.
| 
Исцеление 
Статистика
