Секрет Просвета

ЛОБОДА БІЛА  марь белая  Chenopodium album —  однорічна трав'яниста сіро-зелена, вкрита борошнистою поволокою рослина родини лободових.  Стебло прямостояче, дуже розгалужене, борозенчастосмугасте,  10—100 см заввишки. Листки  чергові, прості, довгочерешкові,  ромбовидно-яйцевидні, рідше —  ланцетні, неправильнозубчасті  або цілокраї, тонкі. Квітки двостатеві, 5-ч^енні, дрібні, малопомітні, зібрані в волотевидне суцвіття; листочки оцвітини зеленуваті, з борошнистою поволокою,  овальні, на спинці — з кілем.  Плід — однонасінний горішок з  тонким плівчастим оплоднем; насінини горизонтальні, сочевицеподібні, чорні. Цвіте у липні —  вересні.  

Поширення. Лобода біла трапляється в посівах, на городах, засмічених місцях, біля доріг по всій  території України.  Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba  Chenopodii albi), зібрану в період  цвітіння рослини, і насіння (Semen Chenopodii albi). Рослина  неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава лободи  білої містить алкалоїди, бетаїн,  сапоніни, флавоноїди, вітаміни  (В|, В2, С, Е, каротин), барвник,  стероїд ситостерин, ліпіди, ефірну  олію, щавлеву кислоту, фенолкарбонові кислоти (ванілінова і  ферулова). У насінні є жирна  олія (4,2—9,1%), тритерпенові  сапоніни і незначна кількість  алкалоїдів.  

Фармакологічні властивості і використання. Експериментально  доведено, що лобода біла має  антибактеріальні і естрогенні властивості. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині рослину використовують як протизапальний, болетамувальний, седативний, відхаркувальний, проносний, сечогінний і протиглисний  засіб. Всередину настій трави  приймають при кашлі, бронхітах,  туберкульозі легень, гастралгії,  виразковій хворобі, запаленні і  спазмах органів травлення, метеоризмі, хворобах печінки і селезінки, при неврастенії, істерії, мігрені, паралічах, судомі, гіпергідрозі  та золотусі. Зовнішньо настій трави використовують при карієсі зубів, для лікування ран, спричинених укусами комах, дерматитів та  інших захворювань шкіри. Припарки з трави рекомендуються як  болетамувальний засіб при ревматизмі й радикуліті, при мозолях  тощо. Порошком із сухого листя  присипають запрілості у дітей.  Сік трави пили при істерії і при  тепловому ударі. Свіже листя   вживали як ефективний протицинготний засіб. До лікувальнопрофілактичного харчового раціону рекомендується включати  салати з молодого листя рослини  (рецепт приготування салату див.  у статті Лутига розлога). Молоді  пагони і листя додають до супів,  використовують для приготування  пюре, соусів тощо. Насіння рослини використовують при хворобах  печінки й селезінки та проти глистів. У переробленому вигляді (крупи, борошно) насіння використовують і в їжу, але при цьому слід  пам'ятати, що тривале вживання  його спричинює виведення з організму надмірної кількості азоту,  захворювання нервової системи  і органів травлення, менорагію  та аборти.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл  окропу, настоюють 2 години) по 1 —  2 столові ложки 3—4 рази на день  при шлунково-кишкових захворюваннях.  ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують  як у попередньому прописі) для полоскань і примочок; три столові ложки  трави загортають у марлю, занурюють  в окріп, виймають і прикладають до  хворої ділянки тіла при ревматизмі, радикуліті, люмбаго та мозолях.    

ЛОБОДА ДОБРОГО ГЕНРІХА  марь доброго Генриха  Chenopodium bonus-henricus —  багаторічна трав'яниста з розсіяною борошнистою поволокою  рослина родини лободових. Стебел кілька, вони прості або  з короткими небагатьма гілочками, 15—60 см заввишки. Нижні  та серединні листки великі, трикутно-списовидні, довгочерешкові, цілокраї, злегка хвилясті,  гострі або загострені. Квітки  двостатеві, п'ятичленні, бокові —  три-чотиричленні, зібрані в густе  колосовидно-волотисте суцвіття,  яке тільки внизу вкрите листям;  листочки оцвітини вузькоплівчасті, вгорі зрізані, нерівномірно  зазублені, на спинці без кіля.  Плід — однонасінний горішок з  тонким плівчастим оплоднем,- насінина вертикальна, висунута  з оцвітини. Цвіте у липні —  серпні.  

Поширення. Лобода доброго Генріха трапляється на забур'янених  місцях, у садах і на городах  у західних районах України.  Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba  Chenopodii boni henrici) і коріння  (Radix Chenopodii boni henrici).  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава рослини  містить сапонін хеноподин, флавоноїд кемпферол, фенолкарбонові кислоти (кавова, ферулова).  В плодах є ефірна олія.  

Фармакологічні властивості і використання. Рослина має протизапальні, болетамувальні, антимікробні, протипаразитарні й проносні властивості. Внутрішньо  настій трави використовують як  проносний і антигельмінтний засіб, місцево — при грибкових захворюваннях шкіри і запаленні  очей. Свіжу подрібнену траву  прикладають до ран, а припарки  з трави використовують як болетамувальний засіб при подагрі  й ревматизмі. Для лікування  корости, лишаїв, дерматитів та  висипів на шкірі, геморою тощо  використовують мазь, яку готують з подрібненої свіжої трави  або з її соку на свинячому  смальці або вершковому маслі.  При захворюваннях шкіри використовують і відвар коріння рослини. В літературі є відомості  про спроби лікування доброякісних і злоякісних пухлин свіжим  соком трави та відваром коренів,  але про ефективність такого лікування не повідомляється. До лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини (рецепт  приготування салату див. у статті  Лутига розлога).  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (І столова ложка сировини на 300 мл окропу,  настоюють 1 годину) по 1 столовій  ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО —  три столові ложки свіжої або сухої  трави загортають у марлю, занурюють  в окріп, виймають і прикладають до  хворої ділянки тіла (як болетамувальний засіб при подагрі й ревматизмі);  настій трави (3 чайні ложки на 200 мл  окропу настоюють ЗО хвилин, проціджують, охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри  обличчя (Hypersteatosis cutis); три чайні  ложки суміші трави лободи, трави  фіалки триколірної, шишок хмелю  звичайного, взятих порівну, заливають  склянкою окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують, охолоджують і застосовують цей настій так, як у  попередньому прописі; маска для обличчя при надмірній жирності шкіри:  настій трави лободи (3 чайні ложки  на 200 мл окропу) змішують з порошком сухого молока, крохмалем  або борошном і одержану кашку  наносять на обличчя, а через 15—  20 хвилин змивають (так само можна  використовувати й наведений вище  настій суміші трави лободи доброго  Генріха, фіалки триколірної і шишок  хмелю звичайного).  

ЛОБОДА ЗАПАШНА  марь душистая  Chenopodium botrys —  однорічна трав'яниста жовтуватозелена з приємним ароматним  запахом рослина родини лободових. Стебло пряме, здебільшого  гіллясте, з видовженими нижніми  гілками, 15—60 см заввишки.  Нижні та серединні листки довгасті, тупі, матові, перистолопатеві; лопаті овальні або яйцевидні; верхні листки лінійні, цілокраї. Квітки п'ятичленні, рідко — чотиричленні, двостатеві, в  розгалужених пазушних суцвіттях, які в цілому утворюють  пухку пірамідальну волоть; листочки оцвітини густо вкриті залозистими волосками, закінчуються вістрями. Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим оплоднем; насінини круглясті, легко стиснені. Цвіте в липні — вересні.  

Поширення. Рослина трапляється  на кам'янистих місцях, вапняках,  пісках, уздовж доріг, як бур'ян  на полях та городах по всій  території України, крім півдня  Степу.  Сировина. Для виготовлення ліків  використовують траву (Herba Chenopodii botrydis), зібрану в період  цвітіння рослини. Сухої сировини виходить 22—23 % . Зберігають окремо від інших лікарських рослин. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава містить  ефірну олію (до 1,6%), тритерпенові сапоніни, алкалоїди  (0,18%), бетаїн (1,52%), триацетонамін, феноли (1 % ), флавоноїди (0,66 % ), вітамін Е, каротин,  щавлеву кислоту (1,5%).  

Фармакологічні властивості і використання. Основна терапевтична властивість лободи запашної — антигельмінтна. Крім цього,  рослина має антибактеріальні,  протистоцидні, фунгіцидні і фітонцидні властивості. Настій трави приймають всередину при запамороченні, мігрені, безсонні, для  посилення роботи серця, при  шлунково-кишкових розладах, як  протигарячковий, сечогінний,  протиастматичний та гіпотензивний засіб. ЗОВНІШНЬО настій  трави використовують для лікування захворювань шкіри. З листя  одержують ефірну олію, яка використовується в парфюмерії, миловарінні та як антигельмінтний  засіб у медицині. Порошок з  сухого листя застосовують як  інсектицидний засіб.  

ЛОБОДА ОСТИСТА  марь остистая  Chenopodium aristatum —  однорічна трав'яниста рослина  родини лободових. Рослина зеленого кольору, але восени часто  червоніє. Стебло пряме, від основи вилчастогалузисте, гіллясте,  короткоопушене, 5—ЗО см заввишки. Листки чергові, ланцетні або  лінійні, цілокраї, тупуваті, до основи звужені. Квітки сидячі, 5членні, одиничні, розміщені в розгалуженнях суцвіття, кінцеві гілочки якого закінчуються колючковидним вістрям; у нижній частині суцвіття двостатеві, у верхній— маточкові; оцвітина — з  еліптичних, голих на верхівці тупих листочків. Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим  оплоднем] насінина куляста. Цвіте  у липні — серпні.  

Поширення. Рослина трапляється  на кам'янистих відслоненнях, на  пісках та на забур'янених місцях на південному сході України.  Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава лободи  остистої містить сапоніни і алкалоїди (0,02—0,08%). У насінні  є флавоноїди. Є дані й про  те, що в рослині містяться карденоліди, але деякі автори вважають їх сумнівними.  

Фармакологічні властивості і використання. За фармакологічними властивостями лобода остиста вважається близькою до  лободи білої. Відоме використання цієї рослини при неврастенії,  гіпергідрозі, кашлі, туберкульозі  легень, маткових кровотечах і зупинці менструацій та як засобу  з протитрихомонадними й антивірусними властивостями.  

ЛОБОДА СМЕРДЮЧА  марь вонючая  Chenopodium vulvaria —  однорічна трав'яниста з борошнистою поволокою рослина родини лободових. Стебло висхідне  або розпростерте, від основи  гіллясте, 10—60 см заввишки.  Листки чергові, довгочерешкові,  яйцевидні, ромбовидно-яйцевидні  або дельтовидно-яйцевидні, тупуваті, цілокраї. Квітки двостатеві,  5-членні, зібрані на кінці стебла  й гілок та в пазухах верхніх  листків у короткі й густі колосовидні суцвіття; листочки оцвітини тупі, вище середини — зрослі. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні.  

Поширення. Рослина трапляється  по забур'янених та смітних місцях, на схилах по всій території України.  Сировина. Для виготовлення ліків  використовують траву, зібрану  в період цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава лободи  смердючої містить ефірну олію,  алкалоїди, бетаїн (1,14%), триметиламін, холін, дубильні речовини та барвник.  

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині  лободу смердючу використовують як протиглисний, протигарячковий, болетамувальний і матковий засіб. Вона використовується і як замінник валеріани  (седативний засіб). Настій трави  цієї лободи вживають при істерії, мігрені, ревматизмі й різних  судомах, а настойку трави —  при простуді й жіночих хворобах. Зовнішньо настоєм трави  користуються при кропивниці й  корості.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (2  чайні ложки сировини на 200 мл окропу настоюють ЗО хвилин) по 1 столовій  ложці 3—4 рази на день за 10—15 хвилин до їди.  

ЛОБОДА ЧЕРВОНА  марь красная  Chenopodium rubrum, синонім — Blitum rubrum —  однорічна трав'яниста гола раночервоніюча рослина родини лободових. Стебло пряме, гіллясте,  з поздовжніми смугами, борозенчасте, 10—100 см заввишки;  нижні гілки видовжені, висхідні.  Листки черешкові, з обох боків  зелені, різноманітні за формою:  яйцевидно-дельтовидні, ромбовидно-яйцевидні, видовженояйцевидні, при основі часто стріловидні, загострені, рідше — тупуваті, неправильноглибоковиїмчасто-лопатеві або надрізанозубчасті, верхні — вужчі і видовжено-загострені. Квітки дрібні,  двостатеві, зібрані клубочками  у кінцеві та пазушні колосовидні  суцвіття, які утворюють пірамідальну волоть: квітки бокових  суцвіть тричленні, рідко — двочленні, верхівкових — чотири-п'ятичленні; листочки оцвітини жовто-зелені, голі, горбочкуваті.  Плід — однонасінний горішок з  тонким плівчастим оплоднем; насінини круглі, з носиком (з верхівкових квіток — горизонтальні,  з решти — вертикальні). Цвіте у  липні — вересні.  

Поширення. Рослина трапляється  по всій території України на  забур'янених місцях, городах і засолених грунтах.  Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba  Chenopodii rubri), зібрану в період цвітіння рослини. Рослина  неофіцинальна.  

Хімічний склад. У траві містяться  алкалоїди, сапоніни і флавоноїди.