 ЛЕЩИЦЯ
ВОЛОТИСТА качим волотистий; качим метельчатый Gipsophila paniculata — багаторічна трав'яниста, з виглядом кулястого
куща, рослина родини гвоздикових, заввишки 40— 100
см. Стебло від основи дуже розгалужене, голе або частіше у нижній частині залозисто-опушене. Листки
супротивні, сидячі, з восковим нальотом;
нижні — видовженояйцевидні (рано засихають); стеблові — лінійно-ланцетні, загострені.
Квітки дрібні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, на тонких ніжках, зібрані у волотевидні
суцвіття; пелюстки білі, цілокраї, вдвоє
довші за чашечку. Плід — коробочка.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Лещиця волотиста росте на Поліссі, в Лісостепу,
Степу і в Північному Криму на пісках і вапнякових схилах. Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і траву. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Коріння рослини містить 2,5—2,9 % тритерпенових сапонінів (головним є гіпсозид), флавоноїди (апігенін, лютеолін, качимозид, орієнтин, гомоорієнтин,
адоніверніт), галактозиди сахарози (2,26 % ). У надземній частині є флавоноїди,
сапоніни, сліди алкалоїдів, фенолкарбонові кислоти (кавова, 3-кофеїлхінна,
4кофеїлхінна тощо) і їхні похідні, вуглеводи
та аскорбінова кислота.
Фармакологічні властивості і
використання. Подібно до коріння мильнянки лікарської, коріння лещиці
волотистої використовують як
відхаркувальний засіб та як сурогат
мила. Крім цього, коріння рослини має проносні і блювотні властивості. Настій
трави вживають при захворюваннях печінки
і як проносний засіб. Експериментально доведено його антимікробні властивості.
Використовують рослину і як інсектицидний засіб для знищення мух. Коріння рослини використовують як сировину для
виготовлення порошків для гоління,
шампуней тошо. Притаманні рослині токсичні властивості змушують бути обережними
при застосуванні препаратів з неї.
| 
Исцеление 
Статистика
