ЛАВАТЕРА
ТЮРІНГСЬКА, хатьма тюрінгська; хатьма тюрингская (Lavatera thuringiaca) — багаторічна трав'яниста сіроповстиста рослина
родини мальвових. Стебло пряме, просте
або у верхній частині розгалужене, 50— 200 см заввишки. Листки
довгочерешкові, чергові; нижні — кутасто-п'ятилопатеві, верхні — З— 7-лопатеві. Квітки великі, 5-пелюсткові, в
китицевидноволотевому суцвітті; пелюстки яскраворожеві, оберненотрикутні, на
третину вирізані. Плід — з численних, розміщених кільцем, плодиків — сім'янок.
Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Леватера тюрінгська росте по всій території України на схилах і горбах, у лісах, на відкритих місцях і по чагарниках, та як бур'ян
— у садах і городах. Сировина. Для
виготовлення ліків використовують листя, зібране в період цвітіння рослини, і коріння, яке заготовляють восени. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад потребує вивчення. Відомо лише,
що корені містять значну кількість слизистих речовин, а листя — аскорбінову кислоту (до 205,9 мг % ).
Фармакологічні
властивості і використання. За фармакологічними
властивостями лаватера тюрінгська близька до алтеї лікарської. Вона має
обволікаючу і протизапальну властивість. У народній медицині відвар коріння
приймають всередину при простуді, кашлі,
охриплості голосу, проносах та інших шлунково-кишкових захворюваннях. Холодний настій коріння лаватери використовують у
медичній косметиці як протизапальний
засіб при себорейному дерматиті обличчя й запалених вуграх. При ревматичних і
невралгічних болях натираються маззю з сухого листя рослини. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, виразок, лишаїв,
гнійничкових уражень шкіри. Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —
відвар коріння (8 г
сировини на склянку окропу) по столовій
(дітям — по чайній) ложці через кожні
3—4 години. ЗОВНІШНЬО — настій коріння (6 г сировини на склянку холодної кип'яченої води,
настоюють ніч) для примочок,- мазь (2 столові ложки розтертого на порошок листя
змішують з рівною кількістю свіжого
вершкового масла або вазеліну) для
натирання; порошок коріння розводять
теплою водою так, щоб він набув вигляду рідкої сметани, проціджують і
використовують для промивання слизових оболонок
носа, рота, статевих органів.
|