ЛАВАНДА
КОЛОСКОВА лаванда колосковая Lavandula angustifolia, синоніми: L. spicata,
L. vera, L. officinalis — вічнозелена
сірувато-зірчастоопушена рослина родини губоцвітих. Півкущик з численними розгалуженими стеблами, 20 — 60
см заввишки. Листки супротивні, сидячі, лінійні або
лінійноланцетні, з загорнутими вниз краями.
Квітки неправильні, зібрані в 6—10-квіткові кільця, що утворюють верхівкові переривчасті колосовидні
суцвіття,- віночок голубий або фіолетовий, рідше— білий або рожевий. Плід— з чотирьох горішків. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Лаванда колоскова походить з Середземномор'я. На території України, переважно в Криму, її культивують як ефіроолійну, рідше —
як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують квітки (Flores
Lavandulae), рідше траву (Herba
Lavandulae). Суцвіття зрізають через 1 —1,5 тижня після початку цвітіння,
зв'язують у снопики, швидко сушать і
обмолочують (відділяють квітки від стебел). Вихід сухих квіток становить 14—15
% . Із свіжозібраних суцвіть одержують лавандову олію (Oleum Lavandulae). Квітки й суцвіття, як сировина для одержання лавандової олії, входять до фармакопеи 16 країн світу. Траву заготовляють в період цвітіння рослини. Квітки і траву аптеки не відпускають.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять ефірну олію (стебла —
0,19 % , листки — 0,37 % , суцвіття — 0,8—1,2 % ), до складу якої входять ліналоол і його складні ефіри з різними кислотами, кумарини,
герніарин, урсолова кислота, дубильні речовини.
Фармакологічні
властивості і використання. Лавандову олію, яка має антисептичні властивості, використовують
для лікування гнійних ран і гангрени, для покращення запаху різних лікарських форм, які вживаються зовнішньо. При ревматизмі й невралгічних болях розведену в спирті лавандову олію
використовують як подразнюючий засіб,
який зумовлює приплив крові до шкіри. Лавандову
олію використовують і в ароматерапії.
Відділ медичної ботаніки Центрального
республіканського ботанічного саду АН УРСР
розробив композиції летких біологічно
активних речовин вищих рослин (аніс, лаванда, м'ята, троянда, шавлія тощо), які рекомендуються для
застосування з метою оптимізації
середовища закритих приміщень і
підвищення працездатності людей, робота яких пов'язана з постійним нервово-емоційним
напруженням. Дозоване введення в повітря
приладом «Фітон» (авторське свідоцтво № 1028336, що належить ЦРБС АН УРСР) високоактивних фітонцидних композицій зумовлює загибель
дифтерійних бактерій, стрептококів і гноєтворних стафілококів на 80—97 % , забезпечує
поліпшення функціонування нервової й серцево-судинної системи, зменшує стомлення, підвищує
реактивність організму людини. Ароматерапію можна розглядати як складову
частину нового наукового напряму фітодизайну. Лавандова олія широко використовується в фармацевтичній та
парфюмерній промисловості. Квітки й траву лаванди використовують у народній медицині як
слабозаспокійливий і спазмолітичний
засіб при мігрені, неврастенії, нервовому серцебитті, болях у ділянці шлунково-кишкового
тракту, як діуретичний і такий, що розріджує жовч, засіб. Квітки входять до складу сумішей, які застосовують для лікування нервових, серцевосудинних,
шлункових, ниркових та інших
захворювань. Сухі суцвіття рослини використовують у побуті як засіб, що відлякує міль. Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —
настій квіток (20 г
сировини на 400 мл окропу, настоюють до
охолодження, проціджують) по півсклянки
3—4 рази на день; дві столові ложки
суміші квіток лаванди, листя м'яти
перцевої (по 20 г),
квіток ромашки лікарської і кореневищ з
коренями валеріани лікарської (по ЗО г)
настоюють 15 хвилин на склянці окропу й
випивають за день при безсонні ; одну столову ложку суміші квіток лаванди, листя м'яти перцевої і розмарину справжнього, коріння первоцвіту весняного, кореневищ з коренями
валеріани лікарської (по 20 г)
заварюють склянкою окропу, настоюють до
охолодження і п'ють по 2 склянки на день при мігрені. ЗОВНІШНЬО — настій на олії (1 частина квіток
на 5 частин соняшникової олії, настоюють 1—2 місяці) для втирань при вивихах і забиттях (як болетамувальний засіб); настій трьох столових ложок суміші квіток лаванди (10
г), трави чебрецю звичайного (ЗО г), листя розмарину справжнього (10 г), квіток ромашки лікарської (ЗО г) в 0,5 л окропу використовують для примочок при екземі; 200—300 г суміші трави лаванди, чебрецю повзучого і шавлії лікарської, листя м'яти перцевої, квіток
ромашки лікарської, кореневищ аїру
тростинового у співвідношенні 2:8:5:5:5:5
настояти 15 хвилин на 2—3 л окропу,
процідити і вилити в ванну (температура
води 32—40°, тривалість процедури — ЗО хвилин; діє заспокійливо, дезинфікує і тонізує шкіру).
|