 ЛАТАТТЯ
БІЛЕ, лілія водяна біла; кувшинка белая Nymphaea alba — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. Листки
довгочерешкові, цілокраї, плаваючі,
серцевидноовальні, 12—20 (ЗО) см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі (12—16 см
у діаметрі), з округлою основою чашечки, багатопелюсткові; пелюстки білі, трохи
довші за чашолистки, поступово переходять у тичинки; приймочка з 16—22 променями. Плід ягодоподібний,
зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Цвіте у червні — серпні.
Плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення. Трапляється по всій території України в стоячих та повільно текучих водах. Заготівля і зберігааня. Для виготовлення ліків
використовують кореневища, квітки Й
листя. Листя збирають під час цвітіння рослини, кореневища — від початку цвітіння рослини і до похолодання, вириваючи
їх баграми або руками з попереднім підрізуванням ножем. Після того, як обріжуть листки, коріння і гнилі частини кореневища миють, ріжуть на тонкі (3—5 мм
завтовшки) пластинки, які в свою чергу
подрібнюють на кусочки завдовжки 1 —1,5
см, розстилають тонким шаром на папері або
мішковині, пров'ялюють на сонці, а потім
досушують під наметом, на горищі або в сушарках при температурі до 60°. Строк придатності сухих кореневищ — 2 роки. Аптеками сировина не відпускається. 236
Хімічний склад. Кореневища містять алкалоїд- німфеїн, дубильні речовини (до 10 % ), крохмаль (до 20 % ); листя — флавоноїди (8—С — В — D — глюкопіранозид лютеоліну, мірицитрин), дубильні речовини, щавлеву кислоту; пелюстки квіток —-
флавоноїди (глікозиди кемпферолу і кверцетину), карденолід німфалін; насіння — дубильні речовини (1,1 % ), карденолід
німфалін, крохмаль (до 47 % ), жирну
олію.
Фармакологічні
властивості і використання. В науковій медицині кореневища використовують як сировину для приготування мікстури за прописом
Здренко, яку вживають при папіломатозі
сечового міхура, анацидному гастриті та
виразці шлунку. В народній медицині рослину використовують для лікування різних захворювань, у тому числі
й пухлин різної етіології. Відвар
кореневищ п'ють при хворобах нирок і
сечового міхура, як кровоспинний, в'яжучий та гіпотензивний засіб, а при випаданні
волосся ним миють голову. Подрібнене свіже кореневище використовують замість гірчичників при
невралгії та міалгії. Порошком з
кореневищ присипають гнійні рани; всередину його приймають при проносах. Настойку з листя
вживають при нирковокам'яній хворобі, а свіже листя (попередньо подрібнене) прикладають до
запальних вогнищ на шкірі. Широко
використовують препарати з квіток
рослини. Всередину настій пелюсток приймають при лихоманці, безсонні,
підвищеній нервовій і статевій збудливості, болісних полюціях, маткових
кровотечах і білях, а настойку вживають при недокрів'ї, нервових і серцевих захворюваннях. Настойку
пелюсток використовують і для розтирань при бронхіальній астмі, радикуліті та
ревматизмі. Припарки з пелюсток використовують як болетамувальний засіб при
невралгіях і міалгіях. Підсмажене насіння відоме як сурогат кави. З сухих кореневищ одержують
борошно, яке після вимочування у воді й дальшого сушіння використовують для приготування різних
страв і хлібобулочних виробів. Свіжі, вимочені у воді кореневища можна їсти вареними або
смаженими. Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — суміш взятих порівну пелюсток латаття білого і квіток глоду криваво-червоного готують як настій (4 столові ложки суміші на 200 мл окропу) і
п'ють по одній столовій ложці через 2
години при серцевій слабості. ЗОВНІШНЬО
— настій свіжих пелюсток (2 столові
ложки сировини на 500 мл окропу,
кип'ятять 15 хвилин, настоюють 8 годин,
проціджують) для обмивання лиця при
вуграх, ластовинні та як засіб від
загару; три столові ложки сухих або
свіжих пелюсток загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають
до хворої ділянки тіла (як болетамувальний
засіб при невралгіях і міалгіях).
Латаття біле —- отруйна рослина. Передозування при вживанні всередину
небезпечне!
| 
Исцеление 
Статистика
