 ЛАСКАВЕЦЬ
ЗОЛОТИСТИЙ, вовчий зуб; володушка золотистая Bupleurum aureum — багаторічна трав'яниста гола сизувата рослина
родини селерових (зонтичних). Стебло
пряме, розлоге, ЗО—150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, цілокраї: прикореневі й
нижні стеблові — видовженозворотнояйцевидні, при основі звужені в черешок;
серединні й верхні стеблові — довгі, сидячі, при основі серцевидні або
стеблообгортні. Квітки двостатеві, 5пелюсткові, у складних 10—20промєневих
зонтиках, біля основи яких є обгортка з
3—5 великих, яйцевидних, здебільшого
жовтих, нерівних листочків, а біля
основи зонтичків — чашовидна, з
еліптичних або майже округлих листочків обгорточка; пелюстки золотаво-жовті, з
загнутою всередину і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці — з сосочками. Плід —
двосім' янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Ласкавець золотистий росте в Карпатах на гірських луках, серед чагарників, у лісах. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Сушать сировину під
укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією, розстеляючи її тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі 50—70°. Строк придатності — 5
років. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини містить флавоноїди (рутин, кверцетин,
ізокверцитрин, ізорамнетин, рутинозид),
сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини,
ефірну олію та аскорбінову кислоту.
Фармакологічні
властивості і використання. Препарати ласкавця золотистого активізують виділення жовчі,
посилюють секрецію шлункового і
панкреатичного соку. У виділеній жовчі збільшується вміст пігментних речовин, кислот і холестерину. В цілому дія трави ласкавця золотистого схожа на дію цмину піскового. У народній медицині рослина користується
репутацією ефективного засобу при захворюваннях печінки і жовчного міхура, шлунково-кишкового
тракту і підшлункової залози. Основними ж показаннями до призначення є холецистит,
ангіохоліт і гепатит. Місцеве
застосування ласкавця показане при
ураженні шкіри гнояками і при сверблячці. Застосовують ласкавець у вигляді
настою, причому перевагу віддають
настоям із свіжозірваної рослини. Не
рекомендується призначати препарати
ласкавця всередину при жовчнокам'яній
хворобі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки та при гіперацидному гастриті. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій свіжозірваної або сухої трави (3 чайні ложки сировини на 200
мл окропу, настоюють 4 години,
проціджують) по півсклянки З рази на
день до їди протягом 20— 25 днів. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для обмивання
шкіри.
| 
Исцеление 
Статистика
