 КУЛЬБАБА
ЛІКАРСЬКА, літучки, пустодуй, солдатики,
плішивець; одуванчик лекарственный Taraxacum officinale — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має
вертикальний, зовні червонувато-бурий,
всередині — білий корінь, який угорі
переходить у коротке розгалужене кореневище. Квіткові стебла (стрілки)
дудчасті, круглі, безлисті, вгорі павутинисті
й закінчуються одиничними кошиками,
10—40 см заввишки. Всі листки — у
прикореневій розетці, притиснуті до землі
або косо стоять угору, довгасто-обернено-ланцетні, вищерблено-зубчасті або
глибоко-вищерблено-перисто-надрізані, з трикутними, іноді зубчастими і
спрямованими вниз лопатями. Всі квітки язичкові, яскраво-жовті, двостатеві.
Плоди—сім'янки, з довгим дзьобиком, що має чубок з простих волосків. Цвіте з травня до осені.
Поширення. Кульбаба лікарська росте по всій території України на луках, серед чагарників, як бур'ян у садах, на городах, уздовж доріг. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
використовують коріння (Radix Тагахасі), траву (Herba Тагахасі) і листя (Folia Тагахасі). Коріння кульбаби треба збирати восени, коли зів'яне листя. Помивши у
холодній воді, коріння сушать на сонці
або в теплому, з доброю вентиляцією, приміщенні, розіклавши тонким шаром (3—5 см) на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при
температурі 40—50°. Сухого коріння виходить 20 % . Строк придатності — 5 років. Сушене коріння
відпускається аптеками. Траву заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать її під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється.
Сухої трави виходить 12—13 % . Листя
кульбаби використовують свіжим для приготування салатів (придатне лише молоде листя, зібране до початку цвітіння рослини).
Хімічний склад. Коріння кульбаби лікарської містить гірку речовину
тараксацин (до 10%), тритерпенові
сполуки (тараксерол, тараксастерол, андростерол та інші), стерини ((5-ситостерин, стигмастерин), флавоноїди (космозіїн,
лютеолін-7-глюкозид), нікотинову кислоту, інулін (до 24%), каучук (до 3%), жирну олію, слиз тощо. У суцвіттях і листі рослини є каротиноїди тараксантин і
флавоксантин, тритерпенові спирти арнідіол і фарадіол, флавоноїди, аскорбінова
кислота (до 50 мг%), рибофлавін 226 та сполуки заліза, кальцію і фосфору.
Фармакологічні
властивості і використання. У науковій медицині препарати кульбаби лікарської застосовують як засіб, що підвищує апетит і
покращує травлення. Механізм дії полягає в спроможності біологічно активних речовин
кульбаби подразнювати смакові рецептори порожнини рота, зумовлюючи тим самим рефлекторне посилення виділення шлункового соку та виділень з інших травних
залоз. Крім цього, кульбаба посилює
жовчотворення, тонізуюче впливає на жовчний міхур, виявляє сечогінні, спазмолітичні й проносні властивості, у
зв'язку з чим застосування цієї рослини показане і дає добрий терапевтичний ефект при холециститах, гепатохолециститах, анацидних
гастритах, ускладнених патологією гепатобіліарної системи та хронічними запорами. Коріння кульбаби лікарської входить до складу
апетитних чаїв, жовчогінних чаїв і
сечогінних чаїв. Галенові препарати кульбаби ефективні в профілактиці загального
атеросклерозу. Як окремо, так і в
сумішах з листям чорниці звичайної, кропиви дводомної і стручків (лушпиння)
квасолі звичайної кульбабу призначають при цукровому діабеті {на початкових стадіях). У дерматології й
косметиці настій коріння рекомендується
вживати всередину при вуграх, фурункулах та медикаментозному дерматиті і як зовнішній засіб для знищення ластовиння. У вітчизняній і зарубіжній
народній медицині, крім усіх
вищезазначених випадків, коріння і траву кульбаби лікарської застосовують як відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, як заспокійливий і снотворний засіб, при водянці,
хворобах селезінки з млявим перебігом, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, жовтяниці, при хронічних запорах і
геморої, при запаленні лімфатичних
вузлів, проти глистів і як лактогенний засіб. Салати з молодого листя вживають при недокрів'ї, загальній слабості,
як сечогінний, відхаркувальний, жовчогінний та «кровоочисний» засіб. Екстракт кульбаби густий (Extractum Taraхасі spissum)
використовують як const it uens при
виготовленні пілюль. Молоді квіткові пуп'янки кульбаби маринують і вживають замість каперсів, а підсмажене в духовці коріння використовують як сурогат кави. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій коріння (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день за 15 хвилин до їди як апетитний і жовчогінний засіб; настій трави
(1 столова ложка сировини на 400 мл
окропу, настоюють 2 години, проціджують)
по півсклянки 4 рази на день до їди; дві
столові ложки суміші (порівну) коріння
кульбаби і лопуха справжнього заливають
на ніч холодною водою, вранці кип'ятять 10 хвилин, настоюють 20 хвилин і п'ють по півсклянки 3
рази на день при екземі (для посилення
терапевтичного ефекту місця, уражені екземою, змазують маззю, яку готують, змішуючи порівну борошно коріння
кульбаби з медом; змивають мазь теплою сироваткою з молока); дві столові ложки
суміші (порівну) трави кульбаби, листя кропиви жалкої і квіток терну звичайного настоюють 4
години в 2 склянках окропу і п'ють по
півсклянки 4 рази на день протягом 2
тижнів як «кровоочисний) засіб при
висипаннях на тілі, фурункулах та екземі, дотримуючись дієти без м'яса і яєць; столову ложку суміші коріння кульбаби (20 г), трави деревію звичайного (40 г) і трави полину гіркого (40 г) настоюють 20 хвилин у
склянці окропу і п'ють по 1 столовій ложці З—4 рази на день за 15 хвилин до їди для збудження апетиту і пожвавлення травлення; столову ложку суміші (порівну)
коріння кульбаби, кореневищ пирію
повзучого, коріння мильнянки лікарської
і трави деревію звичайного настоюють ЗО
хвилин у склянці окропу і п'ють щодня по
1 склянці вранці і ввечері при
атеросклерозі (лікування тривале);
столову ложку суміші (порівну) коріння кульбаби і вовчуга польового,- кори крушини ламкої і листя м'яти
перцевої напарюють 10 хвилин у склянці окропу і п'ють по 2— З склянки на день як жовчогінний засіб;
столову ложку суміші (порівну) коріння
кульбаби і цикорію дикого та квіток
цмину піскового варять 5 хвилин у склянці окропу і випивають за З рази протягом дня як жовчогінний засіб; столову ложку суміші (порівну) коріння кульбаби, листя чорниці і кропиви
дводомної, стручків квасолі звичайної, трави козлятника лікарського настоюють 20 хвилин у склянці окропу і п'ють по 1 склянці 3—4 рази на день при діабеті, дотримуючись, при цьому відповідної дієти; салат: свіже молоде листя кульбаби занурюють на ЗО хвилин у
холодну підсолену воду, подрібнюють, додають подрібненої зеленої цибулі і петрушки,
заправляють олією, сіллю і оцтом,
перемішують і посипають кропом ( на 100 г листя кульбаби беруть 50 г зеленої цибулі, 25 г петрушки, 15 г олії, сіль, оцет і кріп).
ЗОВНІШНЬО— відваром коріння (2 столові ложки сировини на 300 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, охолоджують)
миють обличчя, щоб позбутися ластовиння.
|
Исцеление 
Статистика
