 КРЕМЕНА
ГІБРИДНА, кремена лікарська; белокопытник гибридный Petasites hybridus, синонім — P. officinalis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має м'ясисте
бульбовиднопотовщене повзуче кореневище. Стебло квітконосне, товсте, ЗО— 60
см заввишки, білопавутинистоопушене, з лусковидними
стеблообгортними листками; нижні стеблові листки широкояйцевидні; верхні — ланцетні. Прикореневі листки довгочерешкові, округлотрикутні, при
основі серцевидні, з боків — з 2—3
лопатями, по краю —
дрібнонерівнозубчасті, зісподу — сіруватоповстистоопушені. Квітки трубчасті,
запашні, брудно-пурпурові, в кошиках, що
утворюють густе колосовидне суцвіття на
верхівці пагонів. Цвіте у квітні —
травні.
Поширення. Трапляється в основному в поліських і лісостепових
районах, розсіяно — в Карпатах і Гірському Криму на вологих місцях, по берегах річок і озер, де утворює монодомінантні зарості. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують листя (Folia Petasitis
officinalis) і кореневища (Rhizoma
Peta$itis officinalis). Листя збирають у
червні — липні, до появи на ньому
іржавих плям, зрізаючи листкові пластинки без черешків. Сушать під наметом або на горищі до тих пір,
поки не стануть ламкими найтовщі жилки
пластинки. Сухої сировини виходить 14—15%.
Строк придатності — З роки. Кореневища
копають восени. їх миють і сушать на відкритому місці, під наметом або в теплих приміщеннях. Сухої сировини виходить 20 % . Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Кореневища містять тритерпенові сапоніни (6,7 — 7,6 % ), дубильні речовини (понад 5%), ефірну олію (0,1—0,18%), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23—0,34 % ), смолисті речовини, петазол, петазин, інулін і значну кількість марганцю. У листках є такі самі речовини, але в менших кількостях. Натомість флавоноїдів у надземній
частині (особливо в суцвіттях) майже
вдвоє більше.
Фармакологічні
властивості і використання. Експериментально доведено, що препарати з кореневищ К. г.
виявляють спазмолітичну дію. Листя рослини входить до складу суміші для приготування мікстури за
прописом М. Н. Здренко, яку
використовують при лікуванні
папіломатозу сечового міхура й анацидних
гастритів. У народній медицині настій
листя або відвар кореневищ вживають 219 при
сухому кашлі як відхаркувальний засіб, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки,
нервових спазмах, задишці, істеричних припадках, метеоризмі та при запорах.
Зовнішньо свіже листя використовують для загоювання ран і зменшення набряків, припарки з листя — для зменшення подагричного й
ревматичного болю. Лікарські форми І
застосування. ВНУТРІШНЬО— настій листя
(2 чайні ложки листя на 200 мл окропу)
по 1 столовій ложці 3 рази на день; відвар кореневищ (1 чайна ложка сировини на
200 мл окропу) п'ють по 2 склянки на
день, ковтками; відвар кореневищ (2
чайні ложки кореневищ на 200 мл відвару
ячмінних або перлових крупів, кип'ятять 10 хв на малому вогні) п'ють з медом по
1 столовій ложці 3 рази на день; суміш кореневищ
К. г. (25 г)
і пирію повзучого (20 г),
трави вероніки лікарської (20 г)
і фіалки триколірної (ЗО г) готують як
настій (2 столові ложки суміші на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв) і п'ють після їди при подагрі; відвар кореневищ К. г. (25 г кореневищ на 1 л окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день протягом 2—6
місяців при виразковій хворобі. ЗОВНІШНЬО — припарки з свіжого або сухого листя.
| 
Исцеление 
Статистика
