 КОРІАНДР
ПОСІВНИЙ, кинза, троян; кориандр посевной Coriandrum sativum — однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розгалужене, ребристе, 40—150 см
заввишки, голе. Нижні листки черешкові,
перисторозсічені, з округлими надрізанопилчастими частками; верхні — сидячі або
короткочерешкові, двічіперисторозсічені, з перистороздільними частками й
лінійними часточками. Квітки дрібні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в
складні три-, шестипроменеві зонтики, які не мають обгорток і обгорточок;
пелюстки білі або червонуваті, зовнішня
пелюстка крайових квіток 3—4 мм завдовжки,
глибокодволопатева. Плоди — буро-жовті,
майже кулясті двосім'янки. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Батьківщина коріандру — східні області
Середземномор'я. На Україні вирощують як
ефіроносну, лікарську і пряну рослину. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб
використовують плоди (Fructus
Coriandri). Коли дозріє половина плодів,
рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від
домішок. Зберігають у сухому
прохолодному приміщенні. Строк придатності — 4 роки. Аптеки плоди не
відпускають.
Хімічний склад. Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті сполуки, холін,
флавони, від 0,7 до 1,5% ефірної олії,
до складу якої входять ліналоол (60—80 %
), пінен, лимонен, терпінен, мірцен, феландрен, цимол, гераніол, борнеол тощо.
Фармакологічні
властивості і використання. Коріандр посівний має спазмолітичні й антибактеріальні
властивості, посилює секрецію залоз травного тракту, стимулює регенерацію ушкоджених тканин. Настій
плодів коріандру вживають для збудження апетиту
й покращення травлення, як жовчогінний
засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при метеоризмі, як відхаркувальний і
протигеморойний засіб. Як антисептичний
і болетамувальний засіб настій плодів п'ють
при гастритах, виразці шлунка і
дванадцятипалої кишки. Плоди коріандру
входять до складу протигеморойного чаю, жовчогінного чаю, послаблюючого чаю та інших зборів лікарських рослин. У народній
медицині коріандр використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при простудних захворюваннях, як
заспокійливий засіб при істерії й
судомі, для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як
протиглисний засіб; зовнішньо — як ранозагойний,
болетамувальний і антисептичний засіб. В
аптечній справі плоди коріандру
використовують для поліпшення смаку і запаху
ліків. Як пряність плоди використовують
у хлібопекарському і кондитерському виробництві. Ефірну олію використовують у
парфюмерії. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій насіння
(1 столова ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день до їди; настій насіння холодний (1 чайна ложка
подрібненої сировини на 200 мл холодної
кип'яченої води, настоюють 10—12 годин)
по 2 столові ложки через 2 години; 7—10 плодів коріандру подрібнюють на порошок
і приймають за півтори години до їди як
жовчогінний засіб; настойку плодів (у
співвідношенні 1:5, на 70%ному спирті) по 20 крапель 3 рази на день за півтори години до їди; настій 1 столової ложки суміші плодів коріандру (15 г), листя м'ягц перцевої (20 г), кори крушини ламкої (20
г), трави чистотілу звичайного (15
г) і звіробою звичайного (ЗО г), листя рути садової (10 г) на 1 склянці окропу
п'ють по чверті склянки З рази на день
за 15—20 хвилин до іди при хронічному
холециститі
| 
Исцеление 
Статистика
