Секрет Просвета

КОНЮШИНА ГІРСЬКА  клевер горный  Thfolium montanum —  багаторічна трав'яниста притиснутоволосиста рослина родини  бобових. Квітконосні стебла прямостоячі, біля основи висхідні,  нерозгалужені, 20—70 см заввишки. Листки трійчасті; листочки  видовженоеліптичні або ланцетні, жорсткі, з дуже виразними  жилками, дрібно- і гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки  дрібні, неправильні, білі, у багатоквіткових щільних одиничних  (або їх дві) головках. Плід —  біб. Цвіте у травні — серпні.  

Поширення. Росте по всій території України в світлих лісах  по узліссях, серед чагарників,  на сухих луках, схилах балок,  по лучних степах.  Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (Негba Trifolii montani) або окремо  суцвіття (Flores Trifolii montani).  Заготівлю проводять під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава містить  глікозиди, трифолін, ізотрифолін,  ефірну олію, жирну олію, вітамін  С (в листках близько 200 мг%).  

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослина відома як засіб,  що виявляє відхаркувальну, сечогінну та протизапальну дію.  Використовується у вигляді настою або відвару трави при захворюванні бронхів і легень, при  набряках різного походження, як  шлунковий засіб, при болях у животі. Міцний відвар трави п'ють  натщесерце при грижі. Суцвіття  заварюють як чай і п'ють при  білях у жінок та при геморої.  Зовнішньо у вигляді припарок  відвар квіток використовують при  наривах і опіках, а у вигляді  сидячих ванн — при геморої.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка трави на 200 мл окропу, настоюють 1—2 години) по третині склянки 3 рази на день; відвар  трави (1 столова ложка трави на 200 мл  окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють ЗО—  40 хв) по третині склянки 3 рази  на день.  ЗОВНІШНЬО — відвар квіток (готують,  як у попередньому прописі) для припарок і місцевих ванн.  

КОНЮШИНА ЛУЧНА  івасик, конюшина червона, око  козине;  клевер луговой  Tritolium pratense —  багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Стебла численні, висхідні, дуговиднозігнуті, розгалужені,  20—60 см заввишки. Ластки трійчасті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто  з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на  дві третини прирослі до черешка,  різко звужені в тоненьке вістря. Квітки дрібні, неправильні,  сидячі, рожеві, червоні або пурові, у головчастих суцвіттях на верхівках пагонів; чашечка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. Плід — біб. Цвіте  у травні — серпні.  

Поширення. Конюшина лучна  трапляється на узліссях, серед  чагарників, по тальвегах балок,  на заплавних луках по всій території України.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  головки-суцвіття (Flores Trifolii  pratensis). Збирають їх разом  з верхівковими листочками під  час повного цвітіння рослини.  Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину досушують під накриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється,  стежачи за тим, щоб головки  не пересохли і не обсипалися.  Сухої сировини виходить 20 % .  Рослина неофіцинальна. В довоєнні роки сировину експортували в досить великій кількості  за кордон.  

Хімічний склад. Суцвіття конюшини лучної містять глікозиди  трифолін та ізотрифолін, дубильні речовини, ефірну і жирну олії, саліцилову кислоту та  інші органічні кислоти, каротин, вітаміни С, Е, В,, В2, К та  інші корисні речовини.  

Фармакологічні властивості і використання. Конюшина лучна має  відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну та бактерицидну властивості. Найчастіше  її застосовують як відхаркувальний засіб при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів.  Є вказівки на добрий терапевтичний ефект при лікуванні конюшиною лучною бронхіальної астми,  анемії, циститу, дисменореї та  хронічного ревматизму. Настойку  суцвіть вживають при атеросклерозі, який супроводиться головними болями і шумом у вухах, але з  нормальним артеріальним тиском. Як сечогінний засіб рослину використовують при набряках серцевого і ниркового походження. Місцево, у вигляді  припарок, настій або відвар суцвіть конюшини використовують  при абсцесах, опіках і болях у  суглобах. Свіже подрібнене листя  прикладають до гнійних ран і виразок, а свіжим соком рослини  лікують алергічні ураження очей.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (3 чайні ложки сировини на 1 склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті  склянки 4 рази на день за 20 хвилин до їди; настойка суцвіть (40 г  сировини на 500 мл 40 % -ного спирту,  настоюють 10 діб) по 20 мл перед  обідом або перед сном при атеросклерозі (курс лікувпння - З місяці з  перервою на 10 дні її. при необхідності  курс лікування повторюють через 6 місяців); столову ложку суміші (порівну)  суцвіть конюшини лучної, листя  м'яти перцевої і трави золототисячника малого заливають 300 мл окропу, настоюють до охолодження і п'ють  по півсклянки 3 рази на день за  ЗО хвилин до їди для покращення  травлення; 3 столові ложки суцвіть  конюшини лучної заварюють у склянці окропу, настоюють до охолодження  і п'ють як чай при болісних менструаціях і маткових кровотечах.  ЗОВНІШНЬО — відвар суцвіть (20 г сировини на 200 мл окропу) для примочок і припарок.

КОНЮШИНА ПОВЗУЧА,  конюшина біла;  клевер ползучий  Triiolium repens —  багаторічна трав'яниста рослина  родини бобових. Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються.  Стебло голе, сланке або висхідне,  розгалужене, часто порожнисте,  10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки  оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті,  у головчастих кулястих суцвіттях  на довгих квітконосах. Плід — біб.  Цвіте у травні — вересені.  

Поширення. Росте по всій території України на луках, схилах,  по степах переважно в западинах  і на подах.  Сировина. Для виготовлення ліків  використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом  або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися.  Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава містить  алкалоїди, дубильні речовини,  вітаміни [Е, С, каротин (провітамін А) та інші] й естрагенний  ізофлавон куместрол.  

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині  рослина відома як тонізуючий,  знеболюючий, ранозагоювальний  і антитоксичний засіб. Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі  легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових  кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил  внаслідок виснажливих захворювань. Настоєм обмивають рани,  щоб вони швидше гоїлися.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні  ложки трави на склянку окропу,  настоюють 1 годину) по чверті склянки  4 рази на день.  

КОНЮШИНА ПОЛЬОВА  клевер пашенный  Trifolium arvense —  однорічна трав'яниста рослина  родини бобових. Стебло тонке,  прямостояче, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10—20 см  заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають;  листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмчасті, до  20 мм завдовжки і до 4 мм  завширшки. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, блідо-рожеві,  у головчастих суцвіттях; головки  м'яковолохаті, щільні, видовженоциліндричні, на ніжках, що  виходять з пазух листків. Цвіте  у травні — вересні. Плід — біб.  

Поширення. Конюшина польова  трапляється на луках, узліссях,  переважно на піщаних грунтах  по всій території України.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву, яку заготовляють під час  цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялювання на сонці  сировину досушують під накриттям або в приміщенні, яке добре  провітрюється. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Трава конюшини  польової містить глікозид трифолін, дубильні речовини (до 5%),  ефірну олію, кверцетин, вітаміни  С і Е, смолисті речовини, незначну кількість алкалоїдів та інші  речовини.