 КНІК
БЕНЕДИКТИНСЬКИЙ, хрестовий корінь; кник бенедиктинский Cnicus benedictus, синонім — Carduus benedictus — однорічна, рідше дворічна павутинистоволохата
трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, колюче, липкозалозисте, ЗО— 50
см заввишки, з полеглими гілками. Листки сірувато-зелені, перистороздільні або зубчастолопатеві, з
колючками на зубчиках; прикореневі листки до основи звужені в крилатий черешок,
стеблові — чергові, сидячі. Квітки
дрібні, трубчасті, жовтаві, зібрані одиничними кошиками на верхівці стебла й кінцях гілок; обгортка з
жовтавих колючих листочків. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Дико росте на Кавказі і в Середній Азії. На Україні
рослину розводять у садах. Інколи
дичавіє. Заготівля і зберігання. Для
виготовлення ліків використовують траву
(Herba Cnici benedicti, синонім — Herba Cardui benedicti), яку заготовляють під час цвітіння рослини.
Збирають верхівки стебел і прикореневі листки. Сушать на вільному повітрі в затінку або в
сушарках при температурі, не вищій за 45°. Сухої сировини виходить 20—25 % . Зберігають у
сухому приміщенні.
Хімічний склад. Трава кніку бенедиктинського містить сесквітерпеновий
лактон кніцин (0,2 % ), гіркі й дубильні
речовини, смоли (5%), стерини, слиз, ефірну олію, аскорбінову кислоту.
Фармакологічні
властивості і використання. В науковій медицині настій
трави рослини використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення.
Ці властивості рослини зумовлені наявністю в ній глікозиду кніцину, який у
терапевтичних дозах підвищує чутливість до смакових подразників, стимулює виділення шлункового соку і зменшує ферментацію в кишках; великі дози спричинюють печіння,
блювання, коліки і пронос. У народній медицині рослину використовують при подагрі, жовтяниці, запорах, атонії
шлунково-кишкового тракту після
запальних процесів, при бронхіальній
астмі, катарах дихальних шляхів і як засіб, що стимулює нервову систему і регулює
менструальний цикл. Суміш потовченої свіжої трави з хлористим амонієм використовують для
лікування раку шкіри. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка
сировини на 400 мл окропу, настоюють 1
годину) по півсклянки 4 рази на день до
їди; чай з трави рослини (1 чайна ложка
сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) п'ють по 1 склянці вранці натщесерце і ввечері як
загальнозміцнюючий засіб після тривалої виснажливої хвороби; одну столову ложку
суміші трави кніку (20 г),
полину гіркого і золототисячника малого
(по 10 г)
настоюють 10 хвилин на склянці окропу і
п'ють по півсклянки 3 рази на день за ЗО хвилин до їди для збудження апетиту; одну столову ложку суміші (порівну) трави
кніку, плодів барбарису звичайного,
бруньок берези бородавчастої, листків горіха волоського, трави звіробою звичайного
і деревію звичайного настоюють 10 хвилин
на склянці окропу і випивають протягом
дня за 2—3 прийоми при гепатиті; столову ложку суміші (порівну) трави кніку,
кори крушини ламкої, плодів кмину звичайного, трави звіробою звичайного і деревію звичайного
настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при цирозі печінки. Вживати препарати
кніку при захворюваннях нирок ПРОТИПОКАЗАНО.
| 
Исцеление 
Статистика
