 КИПАРИС
ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ кипарис вечнозелёный Cupressus sempervirens — однодомна вічнозелена голонасінна деревна
рослина родини кипарисових, з
пірамідальною або розлогою кроною, до ЗО
м заввишки. Листки лусковидні,
перехреснопарні, темно- або яснозелені, інколи з синюватим відтінком (на
молодих екземплярах — голчасті). Мікростробіли (чоловічі шишки) дрібні, видовжені, з 2—6
мікроспорангіями на нижньому боці лусок,
одиничні, на кінцях пагонів. Жіночі шишки
великі (до 3 см
завдовжки), майже кулясті, біля основи приплюснуті,
сірі або сіруватокоричневі, блискучі, дерев'янисті, достигають на другий рік, складаються з 4—6 пар щитковидних
багатогранних лусок з обов'язковим
шипиком.
Поширення. Батьківщина кипариса вічнозеленого — Північний Іран, Мала Азія, острови Егєйського моря, Кріт
і Кіпр. У Криму його вирощують як декоративну рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують повністю достиглі шишки.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кипарис вічнозелений містить 0,2—0,5 % ефірної олії,
основними компонентами якої є а-пінен (22—55 % ), й-3-карен (12—32%), лимонен (3—5%), терпінолен (1,5—6%), р-пінен (1,5—5% ) і камфен (0,5— 4% ).
Фармакологічні
властивості і використання. В зелених насадженнях
Криму кипарис вічнозелений виконує
естетичну, санітарну та гігієнічну
функції, збагачує повітря біологічно активними речовинами. Леткі фітонциди
кипариса знезаражують повітря від шкідливих
мікроорганізмів (на 40—56%), особливо
від збудників запальних захворювань дихальних шляхів, виявляють позитивну
терапевтичну дію на хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень. Ароматерапія вдало доповнюється елементами
рефлекторної естетотерапії за рахунок краси самих рослин, незвичайної форми листя і гами кольорів, які благотворно впливають на центральну і вегетативну нервові
системи. Поєднання високих декоративних якостей з антимікробною активністю летких виділень робить цю рослину невід'ємною
належністю зелених насаджень знаменитих приморських здравниць Криму. Відвар
шишок використовують у народній медицині для місцевих ванн при подагрі. Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — беруть третину відра шишок, доливають доверху водою, кип'ятять 15—20 хвилин, охолоджують до температури ЗО—40" і використовують
для місцевих ванн при подагрі (процедуру
закінчують, коли температура відвару стане кімнатною).
| 
Исцеление 
Статистика
