Секрет Просвета

ЯСЕН БІЛОЦВІТИЙ,  ясен манновець, ясен майновий;  ясень белый  Fraximis ornus —  листопадне, до 8(15) м заввишки  дерево родини маслинових. Кора  сіра, на молодих гілках оливкова або коричнювато-оливкова.  Листки супротивні, непарноперисті, 20—25 см завдовжки; листочки (їх 5—9) яйцевидні, яйцевидно-видовжені, еліптичні або  ланцетні, на верхівці коротко  загострені або закруглені, зубчасті або зарубчасто-зубчасті, на  черешках або сидячі. Квітки одностатеві, дводомні або різнорідні (двостатеві і чоловічі),  з подвійною оцвітиною, зібрані  в прямостоячі, лише на час відцвітання в повислі грона; пелюстки (їх 4, рідше 2) блідо-жовті,  лінійні, гострі, при основі трохи  зрослі між собою. Плід — лінійна  або ланцетна крилатка. Цвіте  у квітні — травні.  

Поширення. Ясен білоцвітий дико росте в Південній Європі  і в Малій Азії. В південних  районах України його культивують як декоративну рослину.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  кору (Cortex Orni) і так звану  манну (Manna cannulata), що становить собою засохлий на повітрі сік з надрізів на корі. Кору  збирають навесні з молодих гілок  (правила заготівлі і сушіння  див. у статті Дуб звичайний).  Сухої кори виходить ЗО % . Манну збирають у липні — вересні:  в суху сонячну погоду надрізають  кору до самої деревини, в одержані розрізи вставляють тонкі  прутики, біля яких сік застигає  і легко знімається. Готову сировину зберігають у добре і щільно (особливо це стосується манни)  закритих банках або бляшанках.  У багатьох зарубіжних країнах  рослина офіцинальна; в СРСР —  неофіцинальна.  

Хімічний склад. Кора ясена містить кумаринові похідні: ескулін, ескулетин, фраксин, фраксинол; гіркоту фраксинін, дубильні речовини, флавоновий глікозид  кверцитрин, органічні кислоти,  манніт, смоли, гуми та інші сполуки. У манні є від 40 до 80 %  манніту, фруктоза, глюкоза, слизисті речовини, смоли, фраксин,  лимонна кислота та ін.  

Фармакологічні властивості і використання. Настій кори ясена має  в'яжучі властивості і використовується в народній медицині від  проносу й дизентерії, а зовнішньо — для компресів на варикозні вузли. Манна використовується в медицині як легкий  проносний засіб і особливо  придатна в дитячій практиці  493  (відсутність побічної дії, приємний смак). Послаблюючий ефект  манни зумовлюється в основному маннітом, який діє як осмотичний діуретик: підвищує осмотичний показник вмісту тонкого  кишечника і цим усуває можливість всмоктування рідини. Одночасно, завдяки збільшенню  вмісту, посилюється інтенсивність перистальтики товстого кишечника.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО— настій кори (2—3 столові ложки сировини заливають двома  гулянками окропу, настоюють, помішуючи, до охолодження, проціджують) по чверті склянки 4 рази на  день; манну призначають дітям по  5—10 г, дорослим — по 10—ЗО г на  прийом з водою, молоком чи сиропом.  ЗОВНІШНЬО — настій кори (готують,  як у попередньому прописі) для компресів.

ЯСЕН ЗВИЧАЙНИЙ  ясень высокий  Fraxinus excelsior —  листопадне, до ЗО м заввишки  дерево родини маслинових. Кора  сіра, на молодих гілках зеленувато-сіра з білуватими сочевичками. Листки супротивні, непарноперисті, 15—20 см завдовжки, листочки (їх 7—15) довгасті  або ланцетні, загострені, по краю  зубчасті, сидячі, голі, лише зісподу по жилках волосисті. Квітки  двостатеві і чоловічі, без оцвітини, зібрані в короткі грона,  які виходять пучками з пазух  торішніх листків. Плід — крилатка, лінійно-ланцетна, на верхівці тупа або з виїмкою, гола.  Цвіте у травні.  

Поширення. Ясен звичайний дико  росте в листяних лісах у лісових  і лісостепових районах та в Криму. По всій території України  його культивують як декоративну  та фітомеліоративну рослину.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  кору (Cortex Fraxini) і листя  (Folia Fraxini) ясена. Кору збирають навесні, з молодих гілок  (правила заготівлі і сушіння  див. у статті Дуб звичайний).  Листя ясена (повністю розвинене) заготовляють у травні — червні й використовують свіжим (у вигляді соку чи подрібненим на  кашку) або сушать, розкладаючи  його тонким шаром на чистій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Листя ясена  офіцинальне в німецькій і швейцарській медицині. В СРСР ясен  використовують лише в народній  медицині.  

Хімічний склад. Листя ясена містить дубильні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, манніт, інозит, таніди (4,11 % ), сліди  ефірної олії, аскорбінову кислоту, каротин та ін. У корі ясена  є кумарино-глікозид фраксин, фенологлікозид сирингін, таніди  (3,81 % ), манніт, інозит, вітамін  С, кверцетин, яблучна кислота  та ін.  

Фармакологічні властивості і використання. Ясен звичайний використовують як протизапальний, сечогінний, жовчогінний,  послаблюючий, кровоспинний і  глистогінний засіб. Настій з  кори або листя (перевагу віддають настоєві з листя) дають усередину при ревматичних захворюваннях, особливо при ревматоїдному поліартриті, нирковокам'яній хворобі (часто в суміші з іншими лікарськими рослинами), хворобах печінки, жовтяниці, гарячці, спастичному коліті й маткових кровотечах.  Використовують ясен і як зовнішній засіб: свіжий сік листків закапують у вухо при запаленні, а подрібнене до стану  кашки листя і кусочки свіжої кори прикладають до ран.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій (3 чайні ложки  кори або листя настоюють 10—15 хвилин на двох склянках окропу, проціджують) по півсклянки 4 рази на  день; 60 г суміші кори ясена звичайного, листя брусниці, трави материнки звичайної і шишок хмелю звичайного, взятих у співвідношенні  6:3:2:1, заливають 1 л окропу, кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар п'ють по півсклянки 3 рази на  день при нирковокам'яній хворобі,  ускладненій пієлонефритом (курс лікування — 3—4 тижні). Ясен звичайний належить до отруйних рослин. Користуватися ним треба обережно, не  перевищуючи допустимих доз.