 ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ, гранат; гранат
обыкновенный Puniса granatum — невелике (3—5 м заввишки) дерево або кущ родини
гранатникових. Гілки кутасті, часто — колючі. Листки супротивні,
короткочерешкові, шкірясті, цілокраї, видовженоланцетні. Квітки правильні,
одиничні або в пучках, яскравочервоні, рідко — білі або жовтаві, 2—3 см в
діаметрі. Плоди несправжні, ягодоподібні, до 8 (18) см у діаметрі. Цвіте у
травні — серпні. Плоди достигають у вересні — жовтні.
Поширення. Походить із Закавказзя, Малої й Середньої Азії. На Україні
(в Південному Криму) розводять як плодову та декоративну рослини. 126 Сировина.
З лікувальною метою використовують кору рослини, квітки, а також шкірку і сік
плодів; придатна й кора коріння, стовбура й гілок.
Хімічний склад. Кора містить алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'єрин
та інші); шкірка плодів — дубильні речовини (до 28 % ), урсолову кислоту (0,6%
); у соку плодів є цукри (до 2 % ), органічні кислоти (переважно лимонна і
яблучна), вітамін С і таніни; у квітках — барвник пуніцин.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати кори
гранатника виявляють глистогінну дію й використовуються проти стьожкових
гельмінтів. Лікування препаратами кори потребує спеціальної підготовки хворого (див.
Дріоптерис чоловічий) і проводиться обов'язково під наглядом лікаря для усунення
тяжких отруєнь. Передозування препаратів Г. з. спричинює подразнення
шлунково-кишкового тракту, загальну слабість, запаморочення, порушення зору
(відомі випадки повної його втрати), нудоту, блювання й судому. Глистогінна дія
препаратів кори гранатника порівняно невисока й тому їх призначають тим хворим,
яким препарати дріоптериса чоловічого протипоказані. Шкірка плодів служить
сировиною для виробництва медичного таніну, а її настій (так само, як і настій
квіток) використовується в народній медицині як в'яжучий засіб при
шлунково-кишкових розладах. Свіжі плоди або сік з них рекомендується як
загальнозміцнюючий засіб після виснажливих інфекційних захворювань або операцій,
при простуді тощо. Сік плодів є надійним протицинготним засобом, він збуджує апетит,
регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, має сечогінну, жовчогінну,
знеболюючу, протизапальну й антисептичну властивості. Клінічні випробування
свідчать про високу ефективність соку при лікуванні опіків (обпечені місця
спочатку змочують розведеним 10—15 % -ним соком, а потім присипають порошком із
шкірки плодів).
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — при гельмінтозах 40— 50 г кори заливають двома
склянками води, настоюють 6 годин, згущують до половини, проціджують,
охолоджують і випивають одержані 200 мл розчину протягом однієї години
ковтками, а через 30 хв після останньої порції приймають проносне; настій (1
чайна ложка шкірки плодів або квіток на 1 склянку окропу, настоюють 2 годи ни)
по 1 столовій ложці З рази на день; сік п'ють по чверті склянки 4 рази на день
за 20 хв до їди.
| 
Исцеление 
Статистика
