 ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА рябина
обыкновенная Sorbus aucuparia — дерево родини розових, заввишки З—15 /20/ м.
Листки чергові, непарноперисті, з 7—15 довгастих або видовженоланцетних,
пилчастих, зверху — матово-зелених, зісподу — сизих листочків. Квітки двостатеві,
правильні, 5-пелюсткові, білі, в густому багатоквітковому щитковидному
суцвітті. Плід — яблуковидний, кулястий, яскраво-червоний або оранжевочервоний.
Цвіте у травні, плоди достигають у вересні.
Поширення. Росте в лісовій та лісостеповій зонах республіки в
лісах, по чагарниках, на схилах балок, вапняках, високих піскових і кам'янистих
берегах річок. Широко вирощують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання.
З лікувальною метою використовують зрілі плоди (Fructus Sorbi aucupariae). В
народній медицині використовують і квітки та, зрідка, листя. Плоди збирають до
настання приморозків. Тривале зберігання плодів у свіжому вигляді можливе при
температурі близько 0° і вологості повітря 80— 85 % . Для такого зберігання
плоди збирають разом з плодоніжками. Перед сушінням плоди звільняють від
плодоніжок, а потім сушать у духовках або сушарках при температурі 60°,
попередньо пров'яливши їх кілька годин при температурі 40°. У домашніх умовах
плоди сушать у затінених теплих приміщеннях з доброю вентиляцією, розстилаючи
їх тонким шаром і часто перемішуючи. Сухої сировини виходить 22—23 % . Строк
придатності — 2 роки. Сухі плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад. Плоди горобини — полівітамінна сировина. Вони
містять фенольні сполуки (катехіни — 370 мг % , антоціани — 300—1600 мг % ,
флавоноли — 20— 246 мг%), каротин (3—15 мг%), фолієву кислоту (0,18—0,25 мг %
), вітаміни С (40—100 мг % ), В2 (0,05—0,07 мг%), К (0,4 мг%) і Е (0,8—5,1 мг %
), органічні кислоти (яблучна, винна, янтарна, щавлева, сорбінова,
парасорбінова), цукри (5,9—8 % ), спирт сорбіт, пектинові (0,3—0,5 % ) й
дубильні речовини, мінеральні солі тощо. В листках знайдено значну кількість
вітаміну С (200—220 мг % ), каротиноїди й фенольні сполуки, а в квітках —
кверцетин3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид.
Фармакологічні властивості і використання. Плоди горобини
використовують насамперед як полівітамінний засіб при авітамінозі. Вони входять
до складу вітамінного чаю. Крім того, плоди мають в'яжучу, послаблюючу, сечогінну,
жовчогінну, кровоспинну та естрогенну дію. Є також, дані про те, що препарати з
горобини зменшують кількість холестерину в крові й жирів у печінці, що робить
їх корисними при ожирінні (Obesitas). Вважається, що сечогінні та послаблюючі
властивості притаманні й препаратам з квіток рослини. Настій, відвар або сік
плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі,
утрудненому жовчовиділенні, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при явищах
старечої атонії товстої й тонкої кишок, при дизентерії, геморої, маткових
кровотечах у клімактеричний період, при зупинці менструацій та як
протизаплідний засіб. Свіжі плоди горобини корисно вживати при атеросклерозі,
гіпертонії та нирковокам'яній хворобі.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — свіжий сік по 50 мл З—4 рази на
день; відвар плодів (15 г
сировини Hd 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настойку із
свіжих плодів (200 г
подрібненої сировини на 1 л
горілки, настоюють 12 днів, проціджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день при
порушеннях менструального циклу в клімактеричний період; сироп (1 кг соку зрілих плодів варять
з 600 г
цукру) по 1 столовій ложці 3 рази на день при ожирінні; настій молодих гілок (2
столові ложки подрібненої сировини на 400 мл окропу, кип'ятять 5 хв,
проціджують) по півсклянки 4 рази на день при туберкульозі шкіри; чай з листя
(ЗО г сировини заварюють у З склянках окропу) п'ють по 1 склянці З рази на день
при нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, а також при інших хворобах
печінки; настій квіток (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють до
охолодження) по півсклянки 3 рази на день. Треба пам'ятати, що плоди Г. з.
ПРОТИПОКАЗАНІ при схильності до гіперкоагуляції крові.
ГОРОБИНА ЧОРНОПЛОДА, аронія
чорноплода; арония черноплодная Aronia melanocarpa -листопадний густий кущ
родини розових, заввишки 0,5—2 м. Листки чергові, черешкові, еліптичні або
оберненояйцевидні, загострені, по краю пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу —
світліші. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рожеві, в щитковидних
суцвіттях. Плід — яблуковидний, кулястий, чорний, соковитий, 6—15 мм у
діаметрі. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення. Походить з Північної Америки. На території України
вирощують як плодову, лікарську й декоративну рослину, Сировина. З лікувальною
метою використовують плоди, які збирають у вересні — жовтні. Використовують
свіжими або сушать, Сушіння проводять на відкритому повітрі або в сушарках при температурі
40—50°. Сушені плоди відпускають аптеки.
Хімічний склад. Плоди містять 5—6 % фенольних сполук (флавоноїди і
фенолокислоти), до 2,5 % пектинових речовин, цукри (4,6—9,4 % ), фенолкарбонові
кислоти, фолієву кислоту, рибофлавін, нікотинову кислоту, токоферол,
аскорбінову кислоту та мікроелементи (йод — 5—6 мкг/ 100 г, молібден, марганець,
мідь, бор, кобальт і інші).
Фармакологічні властивості і використання. Рослина має
гіпотензивні, спазмолітичні, протизапальні, капілярозміцнюючі, сечогінні й
жовчогінні властивості. Плоди або сік з них зумовлюють гіпотензивну та
спазмолітичну дію як в умовах експериментальної гіпертонії, так і у хворих на гіпертонічну
хворобу. Завдяки вмістові в плодах фенолкарбонових кислот і йоду їх
застосовують у комплексній терапії тиреотоксикозу. В клінічних та експериментальних
умовах встановлено, що плоди горобини виявляють помітний активізуючий вплив на
систему гемостазу, тому їх застосовують при різноманітних патологічних
зрушеннях у системі згортання крові, зокрема, при геморагічних діатезах, капіляротоксикозах
і кровотечах різного походження. Ефективна Г. ч. при атеросклерозі, цукровому
діабеті, гломерулонефритах, променевих ураженнях і алергічних станах, при
порушеннях, зумовлених застосуванням антикоагулянтів. Останнім часом з'ясовано,
що листя Г. ч. містить речовини, які мають здатність поліпшувати роботу
печінки, сприяти утворенню й відтокові жовчі.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (20 г сухих плодів на 200 мл
окропу) по півсклянки 3—4 рази на день; свіжі плоди або сік приймають по 50—100
г тричі на день. Лікування соком і плодами Г. ч. ПРОТИПОКАЗАНЕ при схильності
до гіперкоагуляції крові, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки
та при гіперацидному гастриті.
|
Исцеление 
Статистика
