ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ, горіх грецький; орех
грецкий Juglans regia — однодомна рослина родини горіхових. Могутнє [10—25 (35)
м заввишки| дерево з розлогою кроною і товстим гіллястим стовбуром, вкритим
ясно-сірою поздовжньотріщинуватою корою. Листки великі, чергові,
непарноперисті, з трьома — п'ятьма парами видовженояйцевидних, загострених, зверху
голих, зісподу — по кутах жилок волосистих листочків. Квітка одностатеві;
тичинкові — у пониклих' рожево-зелених сережках, маточкові — верхівкові, одиничні
або зібрані по 2—3. Плід — несправжня кістянка. Цвіте v квітні — травні, плоди
достигають у вересні.
Поширення. В дикому стані росте в горах Малої Азії, на Кавказі і в
Середній Азії. На території України розводять як плодове дерево. Заготівля і
зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Juglandis
regiae), зелені оплодні (Cortex Juglandis regiae fructibus) і зелені, нестиглі плоди.
Збирають листочки, відщипуючи їх від центрального черешка, в суху погоду і
після того, як зникне роса, й відразу сушать, розстилаючи тонким шаром і час від
часу перегортаючи. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сировини виходить 23—25
% . Оплодні збирають при заготівлі плодів. їх розрізають навпіл і сушать у
теплих приміщеннях або в сушарках при температурі ЗО—40°. Сухої сировини
виходить 20 % . Сухе листя і оплодні експортують. Аптеки таку сировину не
відпускають. Зелені, недостиглі плоди збирають у період молочновоскової
стиглості, коли внутрішня оболонка ще легко розрізається ножем.
Хімічний склад. Листя і оплодні містять флавоноїди, дубильні речовини,
алкалоїди, вітаміни В,, Е, аскорбінову кислоту (до 3000 мг % ), каротин (понад
ЗО мг % ), ефірну олію (0,06%), кавову кислоту, мікроелементи, а також барвну
речовину юглон (5-окси1,4-нафтохінон). Ядро горіхів має 52—78 % жирної олії,
9—20 % білка, 13—20% вуглеводів, дубильні й ароматичні речовини, вітаміни та
сполуки заліза і кобальту.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя Г. в.
мають протизапальні, ранозагоювальні, в'яжучі й глистогінні властивості, вони
здатні знижувати рівень цукру в крові, збуджувати апетит, поліпшувати травлення
і обмін речовин при хворобах шкіри. Внутрішньо настій листя вживають при
золотусі, атеросклерозі, гастроентеритах, проносах і нерегулярних місячних, як
загальнозміцнюючий засіб — при знесиленні, авітамінозах, скрофульозі й рахіті,
як допоміжний засіб — при цукровому діабеті, а також при шкірних захворюваннях,
що виникли внаслідок порушення обміну речовин (хронічна екзема, подагра тощо).
Місцево настій або відвар листя використовують для полоскань при ангіні,
стоматитах, гінгівітах, розпушенні ясен, пародонтозі й кандидозах, для
спринцювань при білях у жінок, а також для ванн і обмивань при поліартриті,
подагрі, рахіті, скрофульозі й хворобах шкіри (вугри, висипи, гнояки, лишаї,
екземи, шкірний туберкульоз). Так само використовуються й препарати,
виготовлені з зелених оплоднів. Слід лише пам'ятати, що препарати з листя і
оплоднів підвищують згортання крові, а це деяким хворим протипоказано. Свіже
подрібнене листя прикладають до ран і виразок для прискорення їхнього
загоювання. Часто листя Г. в. використовують у поєднанні з іншими лікарськими
рослинами. Ядро горіхів рекомендується хворим на атеросклероз, туберкульоз
легень, гепатит і інші захворювання печінки. При туберкульозі легень корисно
вживати горіхи з медом. Як дієтичний продукт горіхи вживають при гіпой
авітамінозах, дефіциті солей заліза і кобальту, після виснажливих захворювань.
При гіпертонії протягом 45 днів споживають щодня по 100 г ядра Г. в. з медом або
без нього. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується
з'їдати щодня по 25—100 г зерен горіха. Вживати горіхи в їжу ПРОТИПОКАЗАНО при
хворобах кишечника. Лікувальне значення мають і лакуни («перегородки») горіхів.
Так, 20 % -на настойка лакун виявилася ефективною при еутироїдній формі
дифузного зобу й легкій формі тиреотоксикозу.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (20 г листків або оплоднів на
200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день; настойку (30 дрібно порізаних
зелених плодів на 1 л
спирту або горілки, настоюють на сонці 14 днів, відціджують) по 1 чарці 3 рази
на день при нестравності та болях у шлунку й кишках; настій на склянці окропу 1
столової ложки суміші листя Г. в., 120 кореня лопуха справжнього, кореня оману
високого і трави звіробою звичайного, взятих порівну, п'ють по 2— З склянки на
день при вуграх; 2 столові ложки суміші листя Г. в., коренів лопуха справжнього
і трави фіалки триколірної, взятих порівну, заливають половиною літра окропу,
варять 5 хв, охолоджують, відціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при
вираженому гнійному характері вугрів; при нічному потінні, при туберкульозі
варять 1 столову ложку суміші зелених оплоднів Г. в., листя шавлії лікарської,
коріння валеріани лікарської (по 25
г) і трави хвоща польового (50 г) в склянці води протягом
15 хв і п'ють по 3 склянки на день протягом 2—3 місяців; 1 чайну ложку суміші
листя Г. в. (20 г),
шишок хмелю звичайного і листя шавлії лікарської (по 40 г) заварюють склянкою
окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при надмірному виділенні молока у
жінок-годувальниць. ЗОВНІШНЬО — відвар листя (3—5 столових ложок листя на
півлітра окропу) для полоскань і спринцювань; 250 г листя кип'ятять в 1 л води і додають до ванни або
використовують для обмивань; 2 столові ложки суміші листя Г. в. (25 г), квіток ромашки
лікарської, листя шавлії лікарської {по 15 г), кори дуба звичайного і квіток калачиків
лісових (по 10 г)
заварюють 1 л
окропу і використовують для спринцювань, ванночок і піхвових тампончиків при
запальних захворюваннях жіночих статевих органів, при білях; мазь для лікування
ран: 15 г
порізаних листків на 100 г
соняшникової олії, настоюють 7 діб, кип'ятять на водяній бані З години, двічі
проціджують через марлю, знову кип'ятять ЗО хв на водяній бані, після чого
додають 15 г
жовтого воску.
|