Секрет Просвета

ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ, горіх грецький; орех грецкий Juglans regia — однодомна рослина родини горіхових. Могутнє [10—25 (35) м заввишки| дерево з розлогою кроною і товстим гіллястим стовбуром, вкритим ясно-сірою поздовжньотріщинуватою корою. Листки великі, чергові, непарноперисті, з трьома — п'ятьма парами видовженояйцевидних, загострених, зверху голих, зісподу — по кутах жилок волосистих листочків. Квітка одностатеві; тичинкові — у пониклих' рожево-зелених сережках, маточкові — верхівкові, одиничні або зібрані по 2—3. Плід — несправжня кістянка. Цвіте v квітні — травні, плоди достигають у вересні.

Поширення. В дикому стані росте в горах Малої Азії, на Кавказі і в Середній Азії. На території України розводять як плодове дерево. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Juglandis regiae), зелені оплодні (Cortex Juglandis regiae fructibus) і зелені, нестиглі плоди. Збирають листочки, відщипуючи їх від центрального черешка, в суху погоду і після того, як зникне роса, й відразу сушать, розстилаючи тонким шаром і час від часу перегортаючи. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сировини виходить 23—25 % . Оплодні збирають при заготівлі плодів. їх розрізають навпіл і сушать у теплих приміщеннях або в сушарках при температурі ЗО—40°. Сухої сировини виходить 20 % . Сухе листя і оплодні експортують. Аптеки таку сировину не відпускають. Зелені, недостиглі плоди збирають у період молочновоскової стиглості, коли внутрішня оболонка ще легко розрізається ножем.

Хімічний склад. Листя і оплодні містять флавоноїди, дубильні речовини, алкалоїди, вітаміни В,, Е, аскорбінову кислоту (до 3000 мг % ), каротин (понад ЗО мг % ), ефірну олію (0,06%), кавову кислоту, мікроелементи, а також барвну речовину юглон (5-окси1,4-нафтохінон). Ядро горіхів має 52—78 % жирної олії, 9—20 % білка, 13—20% вуглеводів, дубильні й ароматичні речовини, вітаміни та сполуки заліза і кобальту.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя Г. в. мають протизапальні, ранозагоювальні, в'яжучі й глистогінні властивості, вони здатні знижувати рівень цукру в крові, збуджувати апетит, поліпшувати травлення і обмін речовин при хворобах шкіри. Внутрішньо настій листя вживають при золотусі, атеросклерозі, гастроентеритах, проносах і нерегулярних місячних, як загальнозміцнюючий засіб — при знесиленні, авітамінозах, скрофульозі й рахіті, як допоміжний засіб — при цукровому діабеті, а також при шкірних захворюваннях, що виникли внаслідок порушення обміну речовин (хронічна екзема, подагра тощо). Місцево настій або відвар листя використовують для полоскань при ангіні, стоматитах, гінгівітах, розпушенні ясен, пародонтозі й кандидозах, для спринцювань при білях у жінок, а також для ванн і обмивань при поліартриті, подагрі, рахіті, скрофульозі й хворобах шкіри (вугри, висипи, гнояки, лишаї, екземи, шкірний туберкульоз). Так само використовуються й препарати, виготовлені з зелених оплоднів. Слід лише пам'ятати, що препарати з листя і оплоднів підвищують згортання крові, а це деяким хворим протипоказано. Свіже подрібнене листя прикладають до ран і виразок для прискорення їхнього загоювання. Часто листя Г. в. використовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Ядро горіхів рекомендується хворим на атеросклероз, туберкульоз легень, гепатит і інші захворювання печінки. При туберкульозі легень корисно вживати горіхи з медом. Як дієтичний продукт горіхи вживають при гіпой авітамінозах, дефіциті солей заліза і кобальту, після виснажливих захворювань. При гіпертонії протягом 45 днів споживають щодня по 100 г ядра Г. в. з медом або без нього. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з'їдати щодня по 25—100 г зерен горіха. Вживати горіхи в їжу ПРОТИПОКАЗАНО при хворобах кишечника. Лікувальне значення мають і лакуни («перегородки») горіхів. Так, 20 % -на настойка лакун виявилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу й легкій формі тиреотоксикозу.