Секрет Просвета

ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка; горицвет весенний Adonis vernalis — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені, 5—20 см заввишки. Низові ластки бурі, лусковидні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійннми частками. Квітки великі (4—5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; пелюстки яскраво-жовті, видов жен ояйцєвид ні, в кількості 12—20. Плід — сім'янка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Трапляється на Україні в лісостепових і степових районах, у Криму (на яйлах}, зрідка — на півдні Полісся в степах, на схилах. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують траву Г. в. (Herba Adonidis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Рослину зрізують на висоті 5— 10 см від землі, вилучають побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40—50 °С, в добру погоду — на відкритому повітрі, під наметом або на горищі. Сухої сировини виходить 19—20 % . Строк придатності — до 1 року. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є адонітоксин, цимарин, К-строфантин-р, ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигш. Крім того, трава містить геніни (Р-строфантидин, строфадогенін, ацетил-строфадогенін та інші), флавоноїди Іадоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, фітостерин, спирт адоніт тощо).

Фармакологічні властивості і використання. За характером дії препарати Г. в. належать до групи серцевих глікозидів і посідають проміжне місце між строфантом і наперстянкою. Г. в. має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об'єм крові, помірно гальмує внутрішньосерцеву провідність. Дія Г. в. настає скоріше, але вона коротша і слабша за дію дигіталісу. Препарати ґ. в. показані при серцевій недостатності, яка супроводиться порушенням провідності, бо дигіталіс у таких випадках може спричинити явища серцевої о блоку. Препарати Г. в., порівняно з іншими глікозидами, мають дужче виявлену седативну й діуретичну дію. Остання пов'язана зі вмістом у рослині цимарину, який має високу біологічну активність. Характер дії цимарину близький до строфантину, але він має дужче виражені кумулятивні властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні властивості глікозидів Г. в. значно менші. Г. в. застосовується при функціональних неврозах серця, вегетодистонії, інфекційних захворюваннях, що проходять з ослабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах, ниркових захворюваннях з явищами недостатності серцево-судинної системи та при гострих приступах глаукоми. Г. в.— давній народний засіб лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при коклюші, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у суглобах і м'язах. Г. в. застосовували й при емфіземі, запаленні й туберкульозі легень, при лихоманці, водянці, жовтусі, тифі, грипі й скарлатині, а у вигляді присипок — при пораненнях.