 ГЛЕЧИКИ ЖОВТІ, латаття жовте,
жовта водяна лілія; кубышка жёлтая Nuphar lutea — багаторічна водяна рослина
родини лататтєвих. Має товсте повзуче кореневище, вкрите рубдями від черешків.
Листки плаваючі, шкірясті, яйцевидно-овальні, цілокраї, з тригранними
черешками. Квітки одиничні, великі, двостатеві; чашолистки пелюстковидні,
зверху інтенсивно жовті, зібрані дзвоником; пелюстки коротші за чашолистки,
жовті. Плід ягодоподібний, гладенький. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте в стоячих і повільно текучих водах по всій Україні,
крім Криму. Заготівля і зберігання. Використовують кореневища, які заготовляють
під час цвітіння рослини і восени, вириваючи їх баграми, або руками, попередньо
підрізавши ножами. Після того як обріжуть листки, корені і гнилі частинки,
кореневища миють, ріжуть тонкими (3—5 мм завтовшки) пластинками, які в свою
чергу подрібнюють на кусочки завдовжки 1 —1,5 см, розстилають тонким шаром на
папері або мішковині, пров'ялюють на сонці, а потім досушують під наметом, на
горищі або в сушарках при температурі до 60°. Сухої сировини виходить 8—10 % . Строк
придатності — 2 роки. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Кореневище містить алкалоїди (нуфаридин,
тіобінуфаридин, неотіобінуфаридин, нуфлеїн), дубильні, смолисті й гіркі
речовини, цукри і крохмаль (до 44 % )
Фармакологічні властивості і використання. Виготовлений з Г. ж. препарат
лютенурин діє бактеріостатично на грампозитивні мікроорганізми, фунгістатично —
¦ на патогенні гриби типу Candida, виявляє, протитрихомонадну активність, має
сперматоцидні властивості. Його призначають при отитах різного походження, при
гострих і хронічних трихомонадних урогенітальних захворюваннях, при лікуванні
трихомонозів, ускладнених бактеріальною і грибковою флорою, для лікування
захворювань шкіри й слизових оболонок, спричинених грампозитивними мікроорганізмами
і патогенними грибами типу Candida, та як протизаплідний засіб. У народній
медицині відвар кореневищ Г. ж. п'ють при запальних процесах травного тракту,
ревматизмі, лихоманці, захворюваннях шкіри, надмірних місячних, імпотенції та
фригідності, а як зовнішній засіб — для спринцювання при гострих і хронічних
трихомонадних кольпітах, ускладнених бактеріальною і грибковою флорою, та для
запобігання вагітності. Борошно з кореневищ Г. ж, використовуть як засіб
боротьби проти тарганів.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (4 столові ложки
подрібнених кореневищ на 1 л
окропу, кип'ятять 5— 7 хв, охолоджують і проціджують) по 1 столовій ложці 3
рази на день (перебільшення дози відвару спричинює блювання, пронос, тривалий сон
або навіть смерть внаслідок паралічу центральної нервової системи). ЗОВНІШНЬО —
відвар кореневищ (готують, як у попередньому прописі) для спринцювань. З
готових аптечних препаратів як зовнішній засіб застосовують лютенурин
(Lutenurinum) у вигляді 0,5 % лініменту, піхвових кульок (по 0,003 г) і таблеток (по 0,003 г).
|
Исцеление 
Статистика
