Секрет Просвета

ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ, каштан кінський каштан конский обыкновенный, Aesculus hippocastanum — високе (до 25 м заввишки) листопадне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, довгочерешкові, пальчастоскладні, з 5—7 майже сидячими листочками. Квітки неправильні, білі, з червоними плямочками, зібрані в прямостоячі, пірамідальні волоті. Плід — коробочка, вкрита великими шипами. Цвіте у травні.

Поширення. Походить з Греції. На території України розводять у парках і садах як декоративне дерево. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кору молодих гілок [Cortex Aesculi hippocaslani), листя [Folia Aesculi hippocastani), квітки [Flores Aesculi hippocastani) і плоди (Fructus Aesculi hippocastani). Кору збирають навесні, розрізають на куски і сушать відразу після збирання на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої кори виходить 50 % . Квітки заготовляють у травні. їх обшморгують з грубого загального суцвіття і сушать у перший день на сонці, а потім — під наметом або в приміщенні. Сухої сировини виходить 16—17 % . Листя заготовляють під час цвітіння рослини, зрізаючи без черешків. Сушать на вільному повітрі під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром (2—3 см). Сухої сировини виходить 20— 22 % . Плоди збирають повністю достиглими, коли вони починають падати. Сушать їх під наметом або в добре провітрюваному приміщенні при температурі до 25°. Сухої сировини виходить 50 % . Зберігають готову продукцію в сухому приміщенні. Аптеки сировину не відпускають. Плоди і листя експортуються.

Хімічний склад. Насіння містить кумаринові глікозиди ескулін і фраксин, глікозиди кверцетину і кемпферолу, тритерпеновий сапонін есцин, жирну олію (5—7 % ), білкові речовини (до 10 % ), крохмаль (до 50 % ), дубильні речовини (близько 1 %); у корі є ескулін, фраксин, есцин, дубильні речовини, цукри, аскорбінова кислота, тіамін, філохінон; у листках — глікозиди (3-монозиди кемпферолу і кверцетину), каротиноїди (лютеїн і віолаксантин), пектинові речовини; квітки багаті на флавоноїди (похідні кемпферолу і кверцетину), дубильні й пектинові речовини та слиз.

Фармакологічні властивості і використання. Терапевтична дія препаратів Г. з. зумовлена наявністю в них ескуліну, фраксину та есцину, серед яких найбільшу біологічну активність виявляє есцин. Певне позитивне значення мають і інші сполуки. Так, активність чистого есцину в 5 раз нижча за активність есцину в суміші з флавоноїдним комплексом із Г. з. Серед галенових препаратів, виготовлених з різних частин рослини, найвищу актив105 ність (при відносно невисокій гострій токсичності) виявляє спиртовий екстракт плодів. Експериментально з'ясовано, що екстракт плодів Г. з. виявляє протизапальну і протинабрякову дію, зменшує в'язкість крові, має капілярозміцнюючі властивості, знижує артеріальний тиск, нормалізує вміст холестерину і лецитину в крові, зменшує ліпоїдоз аорти і печінки. Доведено також вазотонічну, судинозвужуючу і знеболюючу дію рослини. У вітчизняній і зарубіжній медицині Г. з. використовують для виготовлення препаратів, які застосовують в основному при різних судинних захворюваннях та деяких інших хворобах. До них належить беласкузин, вазотонін, веногал, веностазин, дескузан, ескувазин, ескувіт, ескузан, есфлазид, репарил, руфаесцин та інші. В СРСР дозволено використовувати ескузан і есфлазид. Галенові препарати Г. з. широко використовуються в народній медицині: свіжовидавлений сік з квіток п'ють при варикозному розширенні вен, тромбофлебіті, атеросклерозі та геморої; сік квіток, законсервований спиртом, настойку квіток або плодів — при варикозному розширенні вен і геморої; настій кори — при тривалій діареї, малярії, та при хронічних бронхітах у курців; відвар шкірки плодів — при маткових кровотечах. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами Г. з. використовують при гемороїдальних кровотечах, варикозному дерматиті, подагрі, артриті тощо. Як зовнішній засіб використовують настій кори, настойку плодів, настій шкіри плодів та свіже . потерте листя.