ГІРЧИЦЯ САРЕПТСЬКА горчица
сарептская Brassica juncea — однорічна трав'яниста рослина родини капустяних
(хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, голе, 20—60 см заввишки. Листки на черешках,
зісподу по жилках — з розсіяними жорсткими волосками; нижні — ліровидні, з
довгастими боковими частками і більшою овальною верхівкою, верхні — ланцетні.
Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткбві, жовті, зібрані в китицевидне
суцвіття. Плоди — стручки, майже циліндричні, з довгим носиком, відхилені від
стебла. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Розводиться і трапляється здичавілою на забур'янених
місцях у степовій і рідше — в лісостеповій зонах. Заготівля і зберігання. Для
виготовлення ліків використовують насіння (Semina Sinapis). Збирають, коли
дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває жовтого
кольору, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досушують у снопиках,
слідкуючи за тим, щоб не пересохли і щоб не висипалося насіння, а потім
обмолочують і просівають на решето. Зберігають у сухих приміщеннях з доброю
вентиляцією. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Насіння містить жирну олію, білки, слиз і глікозид
синігрин, який під впливом ферменту мирозину в при109 сутності води
розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка є сильним
подразником шкіри. До складу жирної олії входять гліцериди ерукової, олеїнової,
лінолевої, міристинової та бегенової кислоти.
Фармакологічні властивості і використання. Насіння рослини збуджує
апетит, посилює виділення шлункового соку, має протизапальні й антисептичні
властивості, воно входить до складу шлункового чаю, який вживають для
регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту. Насіння Г. с вживають і при
запорі та отруєнні опіумом (як блювотне і проносне). Місцеве застосування
гірчичного порошку (гірчичники, ванни, компреси, розтирання гірчичним спиртом
тощо) основується на спроможності подразнювати шкіру й зумовлювати, таким
чином, перерозподіл крові (постачання оброблених гірчицею ділянок шкіри кров'ю
стає інтенсивнішим). Гірчичники використовують при простудних захворюваннях,
бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях, їх прикладають до больових зон при
невралгіях і радикуліті. Для рефлекторного впливу на функцію кровообігу (при
гіпертонічних кризах, загрозливому інсульті, стенокардії) гірчичники
прикладають на груди, потилицю, литкові м'язи, на ділянку серця тощо. Гірчичний
спирт використовують для розтирань при ревматизмі, радикуліті, невриті й
простудних захворюваннях та для лікування ознобишів (Perniones). Гірчичні ванни
(загальні або місцеві) приймають при простудних захворюваннях або для
запобігання їхньому розвиткові (наприклад, після сильного переохолодження).
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — насіння вживають натщесерце по 10
насінин за ЗО хв до їди (щодня збільшуючи дозу, доводять її до 20 насінин);
гірчичне борошно вживають натщесерце по чверті чайної ложечки за ЗО хв до їди
(щодня збільшуючи дозу, доводять її до повної чайної ложечки, а щоб спричинити
блювання й пронос при отруєнні, борошно вживають по 1,5 г з перервами, поки не
буде досягнуто бажаних наслідків); настойку гірчичного борошна на горілці (у співвідношенні
1:10, настоюють 8 днів) п'ють по 20—30 крапель перед їдою. ЗОВНІШНЬО —
гірчичний спирт для розтирань і змазувань; гірчичники на певні ділянки тіла,
попередньо змащені рослинною олією (змочити теплою водою і прикласти до шкіри
на 10-— 15 хв); гірчичні компреси (1 чайна ложка гірчичного порошку на склянку теплої
води) на 1 — 10 хв при простудних захворюваннях у дітей; ванни загальні
(200—500 г подрібненого насіння або гірчичного борошна на одну процедуру)
тривалістю 20 хвилин; ванни для ніг (кілька ложок гірчичного борошна на відро
гарячої води); 2 столові ложки суміші потовченого насіння Г. с (40 г), квіток ромашки лікарської
(40 г),
листя розмарину справжнього (20
г) заливають половиною літра холодної перекип'яченої води,
настоюють 20 хв, проціджують і використовують для компресів і місцевих ванн для
поліпшення зрошування кров'ю шкіри кінцівок; 2 столові ложки суміші потовченого
насіння Г. с (60 г)
листя шавлії лікарськоі (40 г) заливають половиною
літра холодної перекип'яченої води, настоюють 20 хв, проціджують і
застосовують, як у попередньому прописі. ПРОТИПОКАЗАНО вживати насіння Г. с.
при запаленні нирок і туберкульозі легень.
|