ГАРМАЛА ЗВИЧАЙНА, могильник
степовий; гармала обыкновенная Peganum harmala — багаторічна трав'яниста гола
рослина родини паролистових. Має міцне багатоголове кореневище. Стебла
розкидисті, борозенчасті, 20—70 см заввишки. Листки глибоко 3—5-роздільні, з цілісними
або двічі-тричіроздільними лінійними загостреними частками. Квітки двостатеві,
правильні, жовтаві, одиничні, на товгтуватих ніжках, супротивних листкам. Плід
— коробочка. Цвіте у травні — липні.
Поширення. Росте на степах, толоках і забур'янених місцях у Степу
(на Присивашші і в Криму). Сировина. Використовують траву, зібрану під час
цвітіння рослини, і насіння. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди, до складу
яких входять гармалін, гармін і пеганін. У насінні, крім цього, є жирна олія
(до 14,25 % ), барвники та інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїд гармін у вигляді
хлористоводневої солі використовували для лікування наслідків епідемічного
енцефаліту, при паркінсонізмі. Алкалоїд пеганін має гіпотензивні й жовчогінні
властивості, а також властивості, які тонізують серцеву діяльність. Препарат
пеганін гідрохлорид дозволено як антихолінестеразний засіб при міопатії й
міастенії, а також як послаблюючий засіб при запорах і атонії кишечника. В
народній медицині препаратами з трави Г. з. лікують простуду, малярію, неврастенію,
епілептичні припадки, безсоння, хвороби жіночої статевої сфери та різні розлади
шлунково-кишкового тракту. Ванни з трави Г. з. рекомендують при ревматизмі, корості
та інших захворюваннях шкіри. Насіння використовують як потогінний і
антигельмінтний засіб.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — насіння по 10—15 насінин 2—3 рази на
день; чайну ложку сухої подрібненої трави заварюють 2 склянками окропу і п'ють
по столовій ложці 3 рази на день.
|