ГАМАМЕЛІС ВІРГІНСЬКИЙ, горіх
відьмин, зимоцвіт, чарівна ліщина; гамамелис виргинский Hamamelis virginiana — невелике
(до J м заввишки) дерево або кущ родини гамамелідових. Загальним виглядом
рослина схожа на ліщину. Стовбур викривлений, гілки вилчасто розгалужені; кора
коричнева, гладенька. Листки чергові, яйцевидні, короткочерешкові, при основі
нерівнобокі, по краю виїмчасто-зубчасті, з рано опадаючими прилистками. Квітки
правильні, двостатеві, чотиричленні, зібрані пучками в пазухах листків;
чашолистки ясно-жовтаво-коричневі, зовні повстисті, до 3 мм завдовжки; пелюстки
ясно-жовті, лінійні, 1,5—2 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні,
коли починає опадати листя. Плоди дозрівають наступної осені.
Поширення. Походить з Північної Америки. На території України гамамеліс
віргінський вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля
і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Hamamelidis)
і кору (Cortex Hamamelidis), які збирають восени. Листя сушать у провітрюваних
приміщеннях, час від часу перемішуючи. Кору сушать просто неба, навіть на
сонці, або в сушарці при температурі до 50°. Частину сировини використовують
свіжою для виготовлення екстрактів і гомеопатичних препаратів. Рослина
неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя рослини містить 3 % р-гамамелітаніну — специфічної
дубильної речовини глікозидного характеру та інших танідів, 12 %
дигалол-гексози, холін (0,2 % ), сапонін, сесквітерпен, леукодельфінін,
леукоціанідин, віск, фітостерин, галусову та хінну кислоти, іонон, гамамелін,
гамамелідин, гамамелозу, похідні кверцетину, кемпферолу і мірицетину, 0,5 %
ефірної олії, в якій є сафрол та ефіри. В корі є 1—3 % гамамелітаніну та інших
дубильних речовин, дигалол-гексоза, флобафени, жир (0,6 % ), ефірна олія (0,5 %
) і гамамелін (16 % ).
Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя і кори
Г. в. проявляють в'яжучу, бактеріостатичну і судинозвужувальну дію. їх
використовують при варикозному розширенні вен, геморої, флебітах, для лікування
ран і при травматичних ушкодженнях шкіри (в останньому випадку Г. в. є
повноцінним замінником арніки гірської), для зупинення носових і внутрішніх
кровотеч. При тих самих показниках, а також при емфіземі легень препарати Г. в.
використовують у гомеопатії. Рослина офіцинальна в США і більшості європейських
країн, де входить до складу багатьох препаратів, у тому числі косметичних.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г кори і листя, взятих
порівну, на 200 мл окропу, варити 2 хвилини) п'ють щодня по 1 склянці ковтками
при флебітах. Передозування спричинює зниження артеріального тиску, олігурію,
прискорене дихання, непрохідність кишечника. ЗОВНІШНЬО — відвар кори і листя (готують,
як у попередньому прописі) для компресів при травматичних ушкодженнях шкіри;
порошок кори Г. в. застосовують як присипку при догляді за немовлятами та від
сонячних опіків. чн 212 ГАНУС — однорічна трав'яниста опушена рослина родини
селерових (зонтичних). Те саме, що й аніс звичайний.
|