 ФІЗАЛІС
ЗВИЧАЙНИЙ физалис обыкновенный Physalis alkekengi — дворічна або багаторічна розсіяно-опушена
рослина родини пасльонових. Стебло
прямостояче, ЗО—60 см заввишки, тупогранчасте, просте або розгалужене. Листки
чергові, черешкові, цілісні, яйцевидні, неглибоковиїмчасто-зубчасті, при основі
заокруглені, на верхівці загострені;
верхні листки зближені попарно. Квітки двостатеві, правильні, одиничні, на
пониклих квітконіжках між попарно зблиі женими верхівковими листками; віночок
колесовидний, зрослолистий, п'ятироздільний, білуватий, лопаті його
гостротрикутні. Плід — округло оранжева ягода, захована в червоній розрослій чашечці. Цвіте у червні — липні, плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення. Фізаліс звичайний росте по всій території України (на Поліссі — по південному його краю) у лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою
використовують стиглі плоди фізаліса
(Fructus Physalis alkekengi).
Використовують їх свіжими або сушать, звільнивши
від чашечки, яка вважається отруйною.
Сушать сировину на сонці, а при
несприятливих погодних умовах — під
укриттям на вільному повітрі або в теплому провітрюваному приміщенні. Сухих
плодів виходить 16—17% . Готову сировину
зберігають у добре закритих банках або
бляшанках. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Плоди фізаліса містять органічні кислоти: лимонну, яблучну,
винну, янтарну, кавову, ферулову й
синапову; барвники: криптотоксин,
зеаксантин; кверцетин, дубильні речовини, каротиноїд, вітамін С (46 мг% ), гірку речовину фізалін, пектин, слиз, цукри й жирну олію (в насінні). У червоних розрослих чашечках є стероїди: фізалін А і фізалін В.
Фармакологічні
властивості і використання. В науковій медицині
фізаліс звичайний не використовують, хоч свого часу рослина була об'єктом
фармакологічного вивчення. Було запропоновано використовувати плоди як
сечогінний засіб, а настої розрослих
чашечок на олії — як засіб, що активізує
епітелізацію тканин. У народній медицині плоди фізаліса відомі своїми
сечогінними, протизапальними і болезаспокійливими властивостями. Свіжі плоди,
сік або настій плодів вживають при
нирковокам'яній хворобі, гнійних запаленнях сечових органів, подагрі,
суглобовому ревматизмі, при одному з
проявів деформуючого артрозу (так званих
шпорах), при захворюваннях печінки, що супроводяться жовтяницею й асцитом, при болях
у шлунку й кишечнику, від геморою, в
разі переміжної гарячки та при
крововиливах. Есенцію з свіжих плодів
використовують у гомеопатії. Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —
настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; свіжі плоди вживати щодня по 10— 15 шт.; сік свіжих плодів пити щодня по 20 г
| 
Исцеление 
Статистика
