Секрет Просвета

ФІАЛКА ЗАПАШНА  фиалка душистая  Viola odorata —  багаторічна трав'яниста, без розвиненого надземного стебла рослина родини фіалкових. Має повзуче кореневище і вкорінені гони,  що зацвітають тільки на другий  рік. Листки в прикореневій розетці, прості, округло- або яйцевидно-серцевидні, короткоопушені,  по краю зубчасто-зарубчасті, з  яйцевидними, рідше ланцетними,  гоструватими або іноді шиловидно загостреними, торочкуватими  прилистками; торочки не перевищують 1/2 ширини прилистків,  іноді дрібновійчасті. Квітки пазушні, двостатеві, неправильні,  дуже запашні, на довгих ніжках,  з п'ятипелюстковим віночком; пелюстки фіолетові, при самій основі білуваті, вгорі нерідко виїмчасті; шпорка тупа. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до половини травня.  

Поширення. Фіалка запашна росте  по всій території України в лісах,  серед чагарників.  Заготівля і зберігання. Для лікувальних потреб заготовляють квітуючі рослини разом з кореневищами і коренями. Зібрану сировину сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши на тканині чи папері тонким шаром. Готову сировину зберігають у добре закритих банках  або бляшанках. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Усі частини рослини містять ефірну олію, сапоніни, алкалоїди, флавоноїди,  саліцилову й інші фенолкарбонові  кислоти та інші сполуки.  

Фармакологічні властивості і використання. Фіалка запашна заслуговує на увагу як засіб, що  має відхаркувальні, антисептичні,  протизапальні, сечогінні, проносні й слабкі гіпотензивні властивості. У великих дозах препарати  фіалки спричинюють блювання.  Як відхаркувальний і секретолітичний засіб препарати фіалки  вживають при коклюші, гострому  й хронічному бронхіті та при туберкульозі легень. Діуретичні й  солегінні властивості використовуються при нирковокам'яній хворобі, подагрі, поліартриті, при  деяких серцевих захворюваннях,  що супроводяться набряками. Для  посилення терапевтичного ефекту  фіалку часто використовують у  суміші з іншими лікарськими рослинами, що мають сечогінні властивості. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при  істерії, серцебитті, нервовому  збудженні та безсонні (заспокійлива дія). Особливої уваги заслуговують повідомлення про випадки успішного лікування настоєм з листя фіалки деяких онкологічних захворювань (раку язика,  гортані, горла і шлунка). Як зовнішній засіб настій фіалки є ефективним засобом при герпесі звичайному (змащування пухирців)  та у випадку катаральних явищ  ротоглотки (полоскання).  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій на холодній воді (2 чайні ложки сировини настояти  8 годин на 200 мл холодної кип'яченої  води, процідити) по чверті склянки  4 рази на день; гарячий настій (2 столові ложки сировини настояти 2 години на 400 мл окропу, процідити) по  півсклянки 4 рази на день.  ЗОВНІШНЬО — змащування й полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі). Притаманні фіалці  запашній токсичні властивості змушують бути обережним при використанні її.  

ФІАЛКА КИТАЙБЕЛЕВА,  братки китайбелеві;  фиалка китайбєлева  Viola kitaibeliana —  однорічна 5—ЗО (40) см заввишки  рослина родини фіалкових. Стебла прямостоячі або висхідні до  майже лежачих, прості або від  основи розгалужені, сіруваті від  густого опушення. Листки чергові, прості, по краю зубчасті або  майже цілокраї (примордіальні),  з пальчастороздільними прилистками; примордіальні листочки  дрібні, широколопатковидні, з черешком, довшим за пластинку;  нижні стеблові листки округлоабо широкояйцевидні, з черешком, не коротшим або довшим за  пластинку, верхні — видовженоабо лінійно-ланцетні, розвиваються лише під кінець цвітіння.  Квітки всі пазушні, двостатеві  неправильні, п'ятипелюсткові, на  довгих (22—75 мм) ніжках; віночок увігнутий, дещо коротший за  чашечку, білувато-жовтуватий,  іноді з синюватими верхніми пелюстками. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до червня.  

Поширення. Фіалка китайбєлева  росте по степах, степових та кам'янистих схилах переважно в  Злаковому, рідше в Злаково-Лучному степу.  Заготівля і зберігання. Див. у статті Фіалка триколірна.  

Хімічний склад. Фіалка китайбєлева має близький до фіалки триколірної хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом  і співвідношенням компонентів.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Фіалка триколірна.  

ФІАЛКА ПОЛЬОВА,  братки польові;  фиалка полевая  Viola arvensis —  однорічна або дворічна розсіянокоротковолосиста рослина родини  фіалкових. Стебла прямостоячі  або підведені, 5—50 см заввишки,  прості або від основи розгалужені, з висхідними нижніми гілками.  Листки чергові, прості, по краю  зарубчасті або пилчасто-зарубчасті (верхні), з перистороздільними  прилистками (бічних внутрішніх  часток 3, зовнішніх — до 6, кінцева частка збільшена і часто листовидна) ; нижні листки короткояйцевидні або округло-овальні,  іноді з дрібновиїмчастою основою пластинки, з черешками, не  коротшими за пластинку; середні— видовженояйцевидні або видовженоеліптичні, з клиновидною  основою, що збігає на коротенький черешок; верхні — видовженоланцетні, з малопомітним черешком. Квітки всі пазушні, двостатеві, неправильні, п'ятипелюсткові, на довгих (25—115 мм) ніжках; віночок увігнутий, помітно  коротший за чашечку, ясно-жовтий, з блідішими верхніми пелюстками. Плід — коробочка. Цвіте з квітня до вересня.  

Поширення. Фіалка польова росте  по всій території України по піскуватих берегах річок, як бур'ян  по відкритих місцях, біля доріг,  на полях та городах.  Заготівля і зберігання. Див. у статті Фіалка триколірна.  

Хімічний склад. Фіалка польова  має близький до фіалки триколірної хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і  співвідношенням компонентів, що  його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Фіалка триколірна.  

ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА,  братки триколірні;  фиалка трёхцветная  Viola tricolor —  однорічна або дворічна темнозелена рослина родини фіалкових.  Сгебла прямостоячі або частіше  підведені, 10—45 см заввишки,  прості або розгалужені, опушені  короткими донизу відігнутими волосками. Листки чергові, прості,  по краю зубчасті або пилчасті  (верхні), з перисто-роздільними  прилистками (бічних внутрішніх  часток 0—3, зовнішніх — 3—6,  441  кінцева частка листовидна і збільшена); нижні листки широкояйцевидні, яйцевидно-трикутні або  видовженояйцевидні, з округлою  основою і довшими за пластинку  черешками, серединні — видовженояйцевидні і довгастояйцевидно-ланцетні, з клиновидною  основою і коротким черешком,  верхні — видовженоланцетні, тупувато-загострені, до основи повільно звужені, майже сидячі.  Квітки пазушні, двостатеві, неправильні, на довгих ніжках, зі  строкатим п'ятипелюстковим віночком; верхні пелюстки здебільшого темно-синьо-фіолетові,  рідше блідо-фіолетові; бічні —  такого самого кольору, як і  верхні, або ясніші, при основі з 1—3 темнішими нектарними  смужками; нижня пелюстка при  основі завжди жовта, з 5—7 темними смужками, по краю фіолетова, часто бліда; шпорка синювата, рідше синьо-фіолетова. Плід —  коробочка. Цвіте з червня до  серпня.  

Поширення. Фіалка триколірна  росте по всій території України  на сухих луках і узліссях, серед  чагарників, як бур'ян у посівах.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву фіалки (Herba Violae tricoloris). Траву зрізають серпом або  ножем, розкладають під навісом  або в добре провітрюваному приміщенні шаром 5—7 см на тканині  чи папері і сушать, періодично  перемішуючи. Сухої трави виходить 20—22 % . Строк придатності — півтора року. Трава фіалки  є у продажу в аптеках.  

Хімічний склад. Трава фіалки  триколірної містить флавоноїди  (2,1%); рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин,  лейкоантоціанідин, віоланін, сапонаретин та ін.; антоціанові глікозиди (у квітках); віоланін, 3-глікозид дельфінідину, 3-глікозид,  пеонідину; каротиноїди: fl-каротин, віолоксантин, зеаксантин,  ауроксантин, флавоксантин; сапоніни (14,8% ), урсолову кислоту (до 6,2%), слизисті й дубильні речовини, вітамін С, ефірну  олію (0,01%), та інші сполуки.  У складі ефірної олії є метиловий ефір саліцилової кислоти.