 ЧОРНОКОРІНЬ
ЛІКАРСЬКИЙ чернокорень лекарственный Cynoglossum ofiicinale — дворічна трав'яниста сірувато-м'яко опушена
рослина родини шорстколистих. Стебло міцне, прямостояче, ЗО—100 см заввишки,
просте або вгорі розгалужене, до самого
суцвіття густо улистнене. Листки
чергові, суцільні, з обох боків
м'яко-сіроповстисті; прикореневі — видовжено-еліптичні, 8—ЗО (і більше) см завдовжки, до основи звужені в широкий черешок 8—ЗО см
завдовжки, стеблові листки видовжено-ланцетні, 4—17 см завдовжки, на верхівці загострені, найнижчі звужені в черешок 3—4,5 см завдовжки, решта — сидячі, напівстеблообгортні. Квітки
правильні, двостатеві, в кінцевих негустих однобоких завійках, зібраних
волотевим суцвіттям; віночок лійковидно-колесовидний, з короткою трубкою і п'ятилопатевим відгином (лопаті
широкі, тупі, відлеглі), бруднопурпуровий, в зіві з п'ятьма темнішими, бархатистими від коротких
волосків, на верхівці дуже потовщеними і
трохи виїмчастими лусочками. Плід складається
з широкояйцевидних сплюснутих, на всій
поверхні вкритих гачкуватими шипиками горішків. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Чорнокорінь лікарський росте по всій території України як бур'ян вздовж доріг, на полях, по засмічених місцях, біля жител. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків
використовують корені (Radix Cynoglossi
officinalis) і траву чорнокореня (Herba Cynoglossi
officinalis). Корені копають восени або навесні, добре відмивають від землі і використовують свіжими
або сушать, розстеливши тонким шаром у приміщенні, що добре провітрюється. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки ЗО см. Зібрану сировину вживають
свіжою (у вигляді соку) або сушать у
затінку на відкритому повітрі чи у добре
провітрюваному приміщенні. Сухої трави
виходить 20 % . Готову сировину зберігають
у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись
правил зберігання отруйних рослин.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Всі частини рослини містять алкалоїди циноглосин і
циноглосеїн, глюкоалкалоїд консолідин, дубильні речовини, смоли, гірку речовину циноглосоїдин. Крім
того, у траві є каротин, ефірна олія (0,1 % ), холін, а у корінні — барвник алкалін,
полісахарид інулін.
Фармакологічні
властивості і використання. Галенові препарати чорнокореня мають болезаспокійливі,
протисудомні і кровоспинні властивості. Всередину їх призначають при кашлі, кишкових коліках, при легеневих і шлунково-кишкових
кровотечах, при кривавому і простому
проносі. При зовнішньому застосуванні препарати чорнокореня виявляють
болезаспокійливу і протизапальну дію, стимулюють ріст волосся. Потовчені свіжі
корені прикладають до фурункулів, на місця переломів кісток для зменшення болю і
для сприяння швидшому їх зростанню, на волосисту частину голови при облисінні (по 1 разу на день протягом тижня). Відвар
коренів у вигляді місцевих ванн,
обмивань, примочок або компресів вживають при ушибах, переломах кісток, опіках, ранах, виразках, запальних процесах шкіри, з
метою лікування зобу. В гомеопатії
застосовують есенцію із свіжих коренів,
зібраних восени. Чорнокорінь заслуговує на увагу і як засіб, що має інсектицидні та ратицидні властивості. Сушену
траву вживають для боротьби з мишами та
пацюками, які не витримують запаху рослини,
а свіжий сік або відвар із коренів — для
знищення шкідливих комах (блощиць). Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —
настій (1 чайну ложку трави або
подрібнених коренів заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по чайній ложці 3 рази на день; свіжий сік чорнокореня
приймають по 5 крапель 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — ванни, обмивання, примочки або
компреси з відвару (4 столові ложки подрібненого коріння заливають 1 л окропу, кип'ятять 15
хвилин, настоюють у закритій посудині 12
годин, проціджують). Чорнокорінь належить до отруйних рослин і користуватися
ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.
|
Исцеление 
Статистика
