 ЧЕРЕМХА
ЗВИЧАЙНА черёмуха обыкновенная Padus avium, синонім — P. racemosa — високий кущ або дерево родини розових. Кора матова, чорно-сіра, з добре помітними сочевичками, на зломі жовта, з характерним запахом. Листки чергові,
видовженооберненояйцевидні або еліптичні, тьмяні, голі або з нижнього боку з пучками волосків у кутах жилок, з ширококлиновидною основою і
загостреною верхівкою, по краю з
розставленими пилчастими зубцями, що закінчуються червоно-бурими залозками;
черешки 1 —1,5 см завдовжки, з двома залозками у верхній частині. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, запашні,
в густих пониклих гронах; пелюстки (їх
5) білі або рожеві, оберненояйцевидні,
цілокраї або з краю торочкувато-зубчасті. Плід — куляста, чорна, на смак солодка і дуже терпка кістянка. Цвіте у
травні — червні. Плоди достигають у
серпні — вересні.
Поширення. Черемха звичайна росте по всій території України по лісах і в чагарниках на вологих місцях,
вирощують її і в садах. Заготівля і
зберігання. Для виготовлення ліків використовують плоди (Fructus Padi), квітки (Flores Padi),
кору молодих гілок (Cortex Padi) і листя
черемхи (Folia Padi). Кору заготовляють навесні (правила заготівлі й сушіння див. у
статті Дуб звичайний). Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини.
Як тільки рослина відцвіте, відразу починають заготовляти листя. Зібрану сировину
розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям на вільному повітрі
або в приміщенні з доброю вентиляцією.
Плоди збирають восени у зрілому стані й використовують свіжими (у вигляді соку),
переробляють на киселі і морси або сушать на сонці, під наметами чи в сушарках при температурі не вищій за 60°. Висушені грона
перетирають і просівають через решето, щоб відділити гілочки і плодоніжки.
Сухих плодів виходить 42—45 % . Строк їхньої придатності — 5 років. Сушені плоди є у
продажу в аптеках.
Хімічний склад. Плоди черемхи містять
флавоноїди (1,5—2,0 %), антоціани
(3-рутинозид ціанідину— 9,13 %, 3-глюкозид ціанідину — 7,35 % ), хлорогенову,
яблучну й лимонну кислоти, вітамін С, каротин,
ціаногенну сполуку амігдалін, вуглеводи (фруктоза — 4,42—6,44 %, глюкоза — 5,33— 6,35 % , сахароза — 0,6—0,62 % , пектин — 1,1 % ); квітки — флавоноїди
(3-галактоглюкозид кверцетину — 1,95 % , гіперозид —0,37 % , астрагалін), стероїд ситостерин, тритерпеноїд лупеол, вуглеводень нонакозан; листя — флавоноїди (в гідролізаті: кверцетин, кемпферол, ціанідин),
фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті:
кавова, синапова, ферулова, п-кумарова),
вітаміни (С, Е, Р, каротин),
бензальдегід, амигдалін, синильну кислоту
(до 0,05 % ), ефірну олію (0,03—0,05 %
), кора — дубильні речовини (2—3 % ),
вуглеводи (рафіноза — 3,12 % , галактоза
— 0,63 % ), бензальдегід, амигдалін (до 2 % ), синильну кислоту (до 0,09 % ).
Фармакологічні
властивості і використання. У науковій медицині використовують плоди черемхи, які мають в'яжучі й протизапальні властивості, виявляють фітонцидну активність.
У вигляді настою їх вживають при
ентеритах і диспепсіях різної етіології (при інфекційних колітах і дизентерії
їх призначають як допоміжний засіб).
Замість настою можна вживати кисіль або морс. Розведеним настоєм плодів спринцюються при хронічному кольпіті і білях. Плоди входять до
складу протипроносного шлункового чаю. Під час Великої Вітчизняної війни свіжий сік
використовували для гоєння гнійних ран.
Значно ширше використовують черемху в
народній медицині: настій кори дають усередину
як сечогінний, потогінний і протигарячковий засіб; настій плодів, квіток або
листя використовують у вигляді примочок при
кон'юнктивітах і кератитах. У гомеопатії
кору і листя черемхи використовують для лікування стійких форм блефарокон'юнктивіту і при
радикулоневралгії. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій плодів
(10 г або
1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за ЗО хвилин до їди (як сечогінний засіб — по
1 столовій ложці 3—5 раз на день);
настій кори (5 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій
ложці З рази на день. ЗОВНІШНЬО — примочки з настою плодів (готують,
як у попередньому прописі), квіток або листя (1 чайну ложку квіток або листя настоюють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води); спринцювання (зранку і ввечері) настоєм плодів
(20 г
сировини на 200 мл окропу, настояти 2
години, процідити і розвести кип'яченою
водою до 1 л).
|
Исцеление 
Статистика
