Секрет Просвета

ЧЕБРЕЦЬ ДВОВИДНИЙ  тимьян диморфный  Thymus dimorphus —  низенький, до 23 см заввишки, з  приємним запахом півкущик родини губоцвітих. Головне стебло  недовге, закінчується суцвіттям;  квітконосні гілочки круглясті або  невиразночотиригранні, підведені, рідше півполеглі, в суцвітті й під суцвіттям опушені довгими відлеглими волосками, нижче — коротенькими вниз відігнутими волосками; неплідні пагони полеглі або й повзучі,  відходять від головного стебла  і тоді коротші, а також безпосередньо від кореневищ і тоді досягають ЗО см завдовжки.  Листки темно-зелені супротивні, трохи зігнуті вбік, особливо на неплідних пагонах, короткочерешкові, видовжено- або лінійно-еліптичні, з видовжено-клиновидною основою і тупою чи  тупуватою верхівкою, по краю при  основі з нечисленними війками,  на поверхні голі, з виразно помітними великими та порівняно рідкими крапчастими залозками, зісподу з добре помітними боковими жилками; у пазухах листків  розвинені коротко почленовані  пагони з пучком листочків, більш  помітні на неплідних пагонах.  Квітки неправильні, різнорідні  (або двостатеві, або жіночі на  різних особинах), зібрані в видовженоголовчасте або переривчасте, з кількома (до 5—6) розсунутими несправжніми кільцями  суцвіття, завдовжки до 10 см;  віночок 5—7 мм завдовжки, рожевобузковий, двогубий, з суцільною виїмчастою верхньою губою і глибокотрилопатевою нижньою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток.  Цвіте з другої половини травня  по липень.  

Поширення. Чебрець двовидний  росте в Степу й Лісостепу на кам'янистих степах, відслоненнях,  приморських пісках.  Заготівля і зберігання. Див. статтю  Чебрець плазкий.  

Хімічний склад. Чебрець двовидний має близький до чебрецю  плазкого хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом  і співвідношенням компонентів,  що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і  застосування — усе так, як у статті Чебрець плазкий.  

ЧЕБРЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ  тимьян обыкновенный  Thymus vulgaris —  невеликий (до 50 см заввишки)  півкущик родини губоцвітих.  Стебло прямостояче або підведене, дуже гіллясте, в нижній частині здерев'яніле; гілки трав'янисті, тонкі, чотиригранні, сіруватоопушені. Листки дрібні (5—10 см  завдовжки), супротивні, короткочерешкові, видовжено-ланцетовидні, сіруваті, густо опушені, цілокраї, з крапчастими залозками  і загорнутими донизу краями,  дуже запашні. Квітки дрібні,  неправильні, в пазушних півзонтиках, що утворюють несправжні кільця, зібрані у рихлі  китицевидні суцвіття; віночок  двогубий, лілувато-рожевий, рідше білий. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні —  липні.  

Поширення. Батьківщина чебрецю звичайного — західні райони  Середземноморського узбережжя. На півдні України його культивують як ефіроолійну рослину.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують  свіжу (для добування ефірної  олії — Oleum Thymi) або сушену  траву чебрецю (Herba Thymi vulgaris). Заготівлю проводять у два  строки: перший укіс — в період  масового цвітіння рослини, другий — за півтора — два місяці до  кінця вегетації. Скошену траву сушать, обмолочують, а потім на решеті відділяють квітки і листя  від стебел, які відкидають. Готову  сировину зберігають у сухому,  добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 3 роки.  

Хімічний склад. Трава чебрецю  звичайного містить ефірну олію  (0,8—1,2%), флавоноїди (лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, лютеолін-7-диглюкозид), тритерпенові  (урсолова, олеанолова, тимунова), оксикоричні і інші кислоти.  До складу ефірної олії входять  тимол (до 42%), карвакрол, цимол, пінен, борнеол, каріофілен,  ліналоол і інші терпеноїди.  460  

Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині  використовують тимол і пертусин.  Зовнішньо тимол застосовують  для дезинфекції ротової порожнини, зіву й носоглотки, для лікування грибкових уражень шкіри, у стоматологічній практиці. Всередину його призначають  як антисептичний засіб при поносах і метеоризмі для зменшення бродіння в кишечнику  і як глистогінний засіб при анкілостомідозі, трихоцефальозі та  некаторозі. Пертусин застосовують як відхаркувальний засіб  при бронхітах і коклюші. Галенові препарати чебрецю звичайного використовують при тих  же захворюваннях, що й препарати чебрецю плазкого.  Лікарські форми і застосування. 1. Пертусин (Pertussinum) приймають по 1 столовій ложці (дітям — від половини чайної до 1 десертної ложки) 3 рази на  день. 2. Тимол (Thymolum) застосовують для дезинфекції ротової порожнини, зіву й носоглотки (полоскання 0,05—  0,1 % -ним розчином), для лікування епідермофітії і актиномікозу (в останньому випадку здебільшого застосовують  10 %-ний масляний розчин тимолу,  яким заповнюють широко розтяту порожнину абсцесів), для знеболювання  дентину (у складі рідини Гартмана),  при поносах і метеоризмі (приймають  всередину по 0,1 г 2—3 рази на день)  і як глистогінний засіб. При анкілостомідозі за 1—2 дні до лікування, під час  лікування і протягом 1—2 днів після лікування призначають напіврідкі страви  без жирів і алкоголю. Напередодні  лікування дають сольове проносне.  Зранку в день лікування натщесерце  дають тимол в капсулах або в порошку  3 цукром в таких добових дозах: дітям  віком 2—5 років — 0,2—0,5 г, 6—8 років — 0,6—0,8 г, 9—10 років— 1 — 1,2 г,  11 — 15 років— 1,2—2 г, у віці 16—  20 років —2,5—3 г, 21—50 років — 4 г,  старішим 50 років — 3 г. Дітям віком до  2 років тимол не призначають. Добові  дози ділять на 4 частини і дають одну  за другою з перервами 15—20 хвилин.  Через півтори години дають сольове  проносне. Лікування проводять 3 дні  підряд. Повторення курсу лікування.  дозволяється через 2—3 тижні. Курс лікування трихоцефальозу складається з  5—6-денних циклів. Добова доза тимолу  для дорослого 0,75—1 г. Всю дозу приймають зранку натщесерце. На шостий  день увечері призначають сольове проносне (рицинова олія протипоказана).  Після 6 днів приймання роблять перерву на 6 днів. Дітям препарат призначають з розрахунку 0,05 г на кожен рік  життя на прийом (по наведеній схемі).  Найвищі дози тимолу дорослим при  вживанні всередину: разова 1 г, добова  4 г. Тимол протипоказаний при декомпенсації серцевої діяльності, хворобах  печінки і нирок, виразкових захворюваннях шлунка і кишечника, при вагітності . Тимол використовують також  як консервант для деяких фармацевтич  них препаратів.  

ЧЕБРЕЦЬ КАЛЛЬЄ  тимьян Каллье  Thymus callieri —  низенький (до 10 см заввишки) з  приємним запахом півкущик родини губоцвітих. Головне стебло  тоненьке, повзуче, закінчується  квітучим пагоном] квітконосні гілочки густо розміщені, круглясті  або невиразночотиригранні, майже прямостоячі, більш-менш рівномірно опушені, під суцвіттям —  відлегловолосисті. Листки цілокраї, супротивні, здебільшого лопатковидні, помітно нерівнобокі,  на верхівці тупуваті, по краю при  основі війчасті, зісподу — з випнутою середньою жилкою та  малопомітними крапчастими залозками; нижні стеблові листки  звужені в черешок, середні і верхні — сидячі. Квітки неправильні,  різнорідні (або двостатеві, або жіночі на різних особинах), зібрані в  головчасте, згодом витягнуте і  перерване суцвіття з більш-менш  розсунутими нечисленними (одним — чотирма) несправжніми  кільцями; віночок ліловий, двогубий, з суцільною верхньою губою і глибокотрилопатевою нижньою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток.  Цвіте у червні — липні.  

Поширення. Чебрець Калльє росте  у степовій і передгірній частинах  Криму на кам'янистих степах і  схилах.  Заготівля і зберігання. Див. у статті Чебрець плазкий.  

Хімічний склад. Чебрець Калльє  має близький до чебрецю плазкого хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Чебрець плазкий.  

ЧЕБРЕЦЬ МАРШАЛЛІВ  тимьян Маршалла  Thymus marschallianus —  низенький, 12—37 см заввишки,  з приємним запахом півкущик родини губоцвітих. Головне стебло  недовге, лежаче або скоса висхідне, закінчується квітучим пагоном; квітконосні гілочки підведені або прямостоячі, опушені в суцвітті та під ним довгими відлеглими волосками і тут невиразно чотиригранні, нижче — опушені короткими вниз відігнутими волосками, круглясті; неплідні пагони  підведені або прямостоячі, відходять від головного стебла. Листки  світло-зелені, супротивні, сидячі,  видовженоеліптичні, з клиновидною основою і загостреною верхівкою, по краю при основі розсіяно війчасті, на поверхні голі, з  численними і малопомітними боковими жилками; середні листки з малопомітними пазушними  гілочками. Квітки неправильні,  різнорідні (або двостатеві, або жіночі на різних особинах), зібрані  у видовжене переривчасте, з кількома (до 7 і більше) розсунутими  несправжніми кільцями суцвіття  завдовжки до 15 см; віночок до  5 мм завдовжки, блідо-бузковий,  двогубий, з суцільною виїмчастою  верхньою губою і глибокотрилопатевою нижньою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте з другої половини травня по липень.  

Поширення. Чебрець Маршаллів  росте в Лісостепу й північних  районах Степу на лучних степах,  узліссях і відслоненнях.  Заготівля і зберігання. Див. у статті Чебрець плазкий.  

Хімічний склад. Чебрець Маршаллів має близький до чебрецю  плазкого хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом  і співвідношенням компонентів,  що його складають.  Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті  Чебрець плазкий.  

ЧЕБРЕЦЬ ПЛАЗКИЙ,  чебрець боровий;  тимьян ползучий  Thymus serpyllum —  низенький (до 15 см заввишки), з  приємним запахом півкущик родини губоцвітих. Головне стебло  тоненьке, повзуче, вкорінене, закінчується лежачим неплідним  пагоном; квітконосні гілочки  круглясті або невиразночотиригранні, прямостоячі чи від основи  підведені, більш-менш рівномірно  навкруг опушені, під суцвіттям  відлегловолосисті. Листки супротивні, короткочерешкові, еліптичні або видовжено-еліптичні,  цілокраї, по краю при основі  довго-війчасті, з малопомітними  крапчастими залозками і випнутими зісподу жилками; верхівкові  підсуцвітні листки ромбічно-еліптичні. Квітки неправильні, різнорідні (або двостатеві, або жіночі  на різних особинах), зібрані в пазухах верхніх листків пучками,  зближеними на кінцях гілочок у  головчасте або довгасте, при основі іноді переривчасте суцвіття;  віночок рожево-бузковий, двогубий, з плоскою, прямою вищербленою верхньою губою і глибокотрилопатевою нижньою. Плід  складається з 4 однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у  червні — липні.  

Поширення. Чебрець плазкий росте на Поліссі у сухих хвойних і мішаних лісах, на узліссях,  галявинах, серед чагарників, на  схилах.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву чебрецю (Herba Thymi serpilli). Заготовляють її в період цвітіння рослини, зрізуючи ножем,  ножицями, секатором або серпом  верхні трав'янисті пагони без нижніх здерев'янілих стебел. Зривати  їх не можна, бо при цьому рослина виривається з коренями, що  приводить до знищення заростей.  Повторну заготівлю сировини на  тій самій ділянці дозволяється  проводити не раніше як через  2—3 роки. Зібрану траву сушать  у затінку на відкритому повітрі,  розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині. Після висихання траву обмолочують, а потім  на решеті відділяють квітки і  листя від стебел, які відкидають.  Готову сировину зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності —  З роки.  

Хімічний склад. Трава чебрецю  містить ефірну олію (від 0,2 до  1,5 % ), флавоноїди, дубильні і гіркі речовини, камедь, тритерпенові  кислоти (урсолова і олеанолова),  мінеральні солі і інші сполуки.  До складу ефірної олії входять  тимол, карвакрол, цимол, а- і р*-пінен, 7-терпінен, а-терпинеол, борнеол, цингебєрен і інші терпеноїди.