 «ЧАЙНИЙ ГРИБ», «японський гриб», чайний квас; «чайный гриб», «маньчжурский гриб» Medusomyces gisevii — культура мікроорганізмів; симбіоз дріжджів
(Saccharomycodes ludwigii) та
оцтовокислих бактерій (Acetobacter aceti subsp xylinum). Має вигляд товстої
бурувато-білої слизової плівки, яка нагадує плаваючу медузу на поверхні рідини. Поверхня «гриба» гладенька зверху і
волокниста зісподу. Через місяць від «гриба» відділяється тонка ніжна плівка, яку переносять в окрему банку для розмноження; можна брати й невеликі кусочки, вони дуже швидко розростаються.
Поширення. Вперше «чайний гриб» почали культивувати в країнах сходу (в
Японії, Індії, Індонезії), звідти він поширився на Захід (вважають, що це
відбулося під час російсько-японської
війни). Культивується у посудині з 10%-ним
цукровим розчином (з додаванням чайного
настою) при кімнатній температурі та вільному
доступі повітря. В умовах сильного
освітлення та низької температури
повітря життєдіяльність «гриба» гальмується. Навесні і влітку він росте значно
краще, ніж восени і взимку. Сировина. З
лікувальною метою використовують
семи-восьмиденний настій культури «чайного гриба». Дріжджі «гриба» зброджують цукор,
утворюючи невелику кількість спирту та вуглекислоти, а оцтовокислі бактерії окислюють спирт до оцтової кислоти. Внаслідок
цього одержують приємний газований
освіжаючий напій, кисло-солодкуватий на смак. Щоб напій був завжди смачний і мав
освіжаючі властивості, необхідно раз на
тиждень промивати «гриб» теплою кип'яченою водою і тримати в широкій банці, закритій марлею. Перед вживанням настій
виливають з банки, фільтрують через
кілька шарів марлі і зливають у пляшки,
де він може зберігатися досить тривалий час, не змінюючи своїх цілющих властивостей.
Хімічний склад. Настій «чайного гриба» містить цукри, винний спирт, вугільну і органічні кислоти (молочна,
оцтова, глюконова, койєва), ферменти,
ароматичні речовини, вітамін В2, речовину, подібну до аскорбінової кислоти.
Фармакологічні
властивості і використання. Цілющі властивості «чайного гриба» доведено клінічно. Настій
«гриба» має антибіотичні, протизапальні і знеболюючі властивості, знижує
артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу. Вживання на457 стою показане і дає добрий терапевтичний ефект
при різних формах бактеріальної дизентерії, при гастрогенному ентериті (поносі, викликаному запаленням тонкої кишки внаслідок недостатнього сокотворення шлунком), гастрогенному
ентероколіті (запаленні товстої і тонкої кишок), коліті дизентерійного
походження та при спастичному коліті у
людей похилого віку. Вважають, що настій
«чайного гриба» є ефективним засобом у боротьбі з дизентерійним
бацилоносійством. Як профілактичний і
лікувальний засіб настій «чайного гриба» п'ють при артеріосклерозі, склерозі, при гіпертонічній хворобі, ревмокардиті і
поліартриті, при захворюваннях простудного характеру, зокрема при катарі верхніх дихальних шляхів.
Як зовнішній засіб настій «чайного
гриба» рекомендують вживати для полоскання зіва глотки і ротової порожнини та
промивання порожнини носа при гострих формах ангіни, хронічному тонзиліті і при запальних процесах
слизової оболонки рота. Багаторазове
тривале полоскання зіва швидко усуває місцеві і загальні хворобливі явища і покращує самопочуття хворих. Уже через день нормалізується температура тіла, минає біль у горлі і головний біль; зникають загальна
слабкість і гострі запальні явища в
носоглотці та кишках. Полоскання зіва
глотки протягом багатьох місяців
запобігає рецидивам ангіни і тонзиліту у осіб, які часто хворіють на ці недуги. Обережне
промивання носової порожнини усуває стійкий хронічний нежить, а промивання
нагноєних ран прискорює їх гоєння. Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—настій
гриба по півсклянки 3—4 рази на день за 1 годину до їди (при шлунково-кишкових захворюваннях після
прийому настою треба полежати 1 годину
на правому боці). ЗОВНІШНЬО — полоскання
і промивання настоєм.
| 
Исцеление 
Статистика
