 ЧАЙ
КИТАЙСЬКИЙ чай китайский Thea sinensis, синонім — Саmellina sinensis — вічнозелений, галузистий, 50—150 см заввишки кущ родини чайних. Листки чергові, видовжено-овальні, цілісні,
6—7 см завдовжки, 3,5—4 см завширшки,
гострозубчасті, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені, з короткою тупою, іноді роздвоєною верхівкою та
ширококлиновидною основою. Квітки правильні, двостатеві, 2,5—3 см в діаметрі,
поодинокі або по 2—5 в пазухах листків; пелюстки (їх 5—9) білі, рідше рожеві. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Батьківщина чаю — гірські ліси Південного Китаю та Індокитайського півострова, В СРСР (Грузія, Азербайджан, Краснодарський край РРФСР) чай давно введено в культуру. Сировина. Вирощують чай заради верхівкових
частин пагонів з 2—3 недорозвиненими
листочками (флешів). Якщо листя і флеші сушать відразу після збирання, то одержують зелений чай. Щоб одержати чорний чай, сировину спочатку піддають ферментації, а вже потім сушать. Зберігають чай у добре і щільно закритих банках або бляшанках.
Хімічний склад. У листі чаю китайського
є дубильні речовини (до 35%), до 5% алкалоїдів (кофеїн, теофілін, теобромін, ксантин, аденін, гіпоксантин, ізатин та інші),
флавоноїди, ефірна олія, аскорбінова
кислота (до 250 мг%), вітаміни В,, В2,
К,, Р, РР, мінеральні солі.
Фармакологічні
властивості і використання. Цілющі властивості чаю зумовлюються всім комплексом речовин, що в
ньому є. Із чаю в гарячий настій
переходить значна частина наявних
фізіологічно активних речовин, у тому числі
і вітаміни. Червоно-коричневий колір і терпкий в'яжучий смак надають настою головним чином таніни, а аромат — ефірна олія (вважається, що ефірна олія, що створює «букет» чаю, містить понад 500 хімічних сполук). Стимулюючі
властивості чаю зумовлені в основному кофеїном. Залежно від сорту і способу
заварки чаю склянка міцного напою
містить від 0,02 до 0,1 г
кофеїну. Кофеїн збуджує центральну
нервову систему і діяльність серця, підвищує
кров'яний тиск, розширює судини головного мозку, печінки, нирок, посилює діурез. Зважаючи на це, вживання чаю корисне при занепаді сил і виснаженні,
стомленні і зниженні розумової активності. З метою надання першої допомоги чай дають при
отруєннях, що викликають пригнічення центральної нервової системи, ослаблення
серцевої діяльності і дихання(отруєння алкоголем
і іншими наркотичними речовинами). Алкалоїди теофілін і теобромін виявляють
слабовиражену стимулюючу дію на центральну
нервову систему, але значно підвищують
діурез. Дубильні речовини чаю — катехіни, які за будовою близькі до вітаміну Р, сприяють
засвоєнню організмом аскорбінової кислоти, підвищують міцність капілярів, зменшують проникність їх стінок. Три склянки чаю покривають добову потребу
організму людини у вітаміні Р. Таніни
чаю виявляють в'яжучу і бактерицидну дію, поліпшують травлення. Через те чай призначають хворим при гострих проносах і
інших розладах кишкової діяльності.
Треба пам'ятати, що міцний настій чаю не рекомендується вживати при підвищеній
збудливості, безсонні, органічних
захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, глаукомі. Надто' міцний чай не бажано вживати і цілком здоровим людям,
оскільки це може спричинити
перезбудження нервової системи, занепокоєння, прискорене серцебиття, відчуття страху і інші хворобливі явища. Міцний настій чаю використовують як зовнішній
засіб. У вигляді компресів, примочок і
промивань його застосовують при сонячних
опіках, запаленні очей, як косметичний
засіб при в'ялій і сухій шкірі для
очищення і підвищення її еластичності,
зміцнення стінок дрібних судин,
запобігання утворенню підшкірних крововиливів тощо. Цілющі властивості має і зелений чай. Настій із зеленого чаю стимулює кровотворення, сприяє утворенню протромбіну в печінці, активізує
окислювально-відновлювальні процеси, нормалізує водно-сольовий обмін, тонізує серцевий м'яз, підвищує пружність і зменшує проникність стінок кровоносних судин, знижує артеріальний
тиск і кількість холестерину в крові,
поліпшує самопочуття хворих на
атеросклероз, ревматизм і хронічний гепатит, діє як радіопротектор (катехіни
чаю зв'язують і виводять з організму
стронцій 90, запобігаючи проникненню його у кістковий мозок), сприяє значному зменшенню кількості випитої води у жаркий
період року. Вживають настій із зеленого чаю як профілактичний засіб, але в
комплексі з іншими ліками він набуває і
лікувального значення. Відвар зеленого
чаю має виражені антимікробні властивості і з успіхом застосовується при дизентерії, ентероколітах,
колітах, диспепсії. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО — настій
зеленого чаго (2 чайні ложки сировини на
200 мл окропу настояти 10 хвилин,
процідити) по 60—80 мл 3 рази на день; 1,5 г сухого зеленого чаю
заварюють у 1 л
окропу, настоюють і п'ють як чай для угамування спраги; 100 г сухого зеленого чаю
заливають 2 л
води, настоюють ЗО хвилин, кип'ятять, періодично помішуючи, 1 годину, фільтрують, а залишок
(заварку) знову заливають 1 л
води, кип'ятять 40 хвилин і фільтрують, після чого обидва фільтрати змішують, розливають в чисті пляшки і стерилізують.
Простерилізований відвар можна зберігати
при звичайній кімнатній температурі 3 місяці, а в холодильнику — до 6 місяців.
Приймають його по 1—2 столові ложки 4
рази на день за 20—ЗО хвилин до їди
(дітям до 1 року відвар дозують чайними
ложками, а старшим року —десертними).
При гострій дизентерії курс лікування триває 5—10 днів, а при хронічній — 15—20 днів. ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і промивання настоєм (1 чайну ложку сухого
чорного чаю заливають склянкою окропу,
настоюють 5 хвилин, проціджують, охолоджують до кімнатної температури).
|
Исцеление 
Статистика
