ЦИКЛАМЕН
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, фіалка альпійська; дряква европейская Cyclamen vernum, синонім С. europaeum — багаторічна трав'яниста, до 15 см заввишки рослина родини первоцвітих. На кінці
короткого або видовженого кореневища має
приплюснуто-кулясту бульбочку, вкриту пробкоподібним шаром. Листки прикореневі, здебільшого вічнозелені,
прості, з серцевидною або круглою, при основі глибоковиїмчастою, цілокраєю або рідкозубчастою пластинкою на довгому черешку, 12—20 см завдовжки. Квітки правильні, двостатеві,
великі, пазушні, одиничні, на квітконіжках, майже рівних листкам або в 1,5 раза довших за них; віночок карміново-червоний, з
короткою, майже кулястою трубочкою і п'ятироздільним відвернутим відгином. Плід
— коробочка. Цвіте з серпня до жовтня.
Поширення. Батьківщина цикламена європейського — гори Середньої
Європи, Балканський півострів. На території УРСР (переважно на Правобережжі)
культивується в умовах відкритого грунту
як декоративна рослина, інколи дичавіє. Заготівля і зберігання. Для медичних потреб
використовують свіжі бульби цикламена
(Tubera Cyclaminis), які заготовляють
восени і зберігають у льоху у вологому
піску. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Бульби цикламена містять сапонін цикламін, який при гідролізі розщеплюється на аморфний
сапогенін цикламіретин і цукор;
леулозин, циклозу, декстрозу, пентозу та
полісахарид цикламозин.
Фармакологічні
властивості і використання. Експериментами встановлено, що препарати цикламена виявляють
протистоцидну активність, а за дією на серце
схожі на препарати наперстянки. В гомеопатії цикламен використовують при
розладах шлунково-кишкового тракту та при простудних захворюваннях. У народі цю
рослину визнають як засіб, що допомагає
при порушеннях менструацій і пов'язаних з ними нервових розладах, при
невралгіях, порушеннях травлення,
коліках внаслідок метеоризму та при ревматичних болях. Використовують рослину і як
зовнішній засіб. Особливо ефективним
вважається застосування цикламена при головних болях простудного характеру,
фронтитах і гайморитах. Хворому, який сидить із закинутою назад головою, вводять піпеткою в ніздрі по 452 2
краплі свіжого процідженого соку і в
такому положенні залишають його на 5 хвилин, слідкуючи за тим, щоб дихав він
через ніс. Після цього хворому треба пов'язати голову і лягти у ліжко. Через 10— 15 хвилин після сеансу хворий
починає чхати й кашляти, рясно потіє, з ніздрів починається виділення великої
кількості секрету, що триває добу, інколи
менше. Через деякий час хворий міцно
засинає й прокидається з добрим самопочуттям. Потовчені бульби прикладають до ревматичних пухлин і геморойних шишок. При
білях у жінок використовують свіжий сік,
розведений водою у співвідношенні 1:10.
Треба пам'ятати, що цикламен належить до отруйних рослин. Користуватися ним
треба обережно і обов'язково під
наглядом лікаря. Лікарські форми і
застосування. ВНУТРІШНЬО—настій (столову
ложку дрібно нарізаних бульб настоюють 15
хвилин на 400 мл окропу, проціджують) по третині склянки 3 рази на день; настойку (готують на 70% -ному спирті
у співвідношенні 1:10) по ЗО—40 крапель
2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО—свіжий сік
бульб по 2 краплі в обидві ніздрі.
|