 БЕРЕЗКА ПОЛЬОВА, берізка, оплітка, повійка; вьюнок полевой Convolvulus arvensis — багаторічна трав'яниста витка рослина родини березкових. Стебло довге,
тонке, ребристе, голе, 30—100 см
завдовжки. Листки чергові,
довгочерешкові, яйцевидно-еліптичні або видовжені, біля основи стріловидні, цілокраї. Квітки правильні, одиничні або по 2—3 в пазухах листків. Віночок лійковидно-дзвониковидний, рожевий або білий.
Плід — коробочка. Цвіте у травні — серпні.
59
Поширення. Росте по всій території України як бур'ян на полях, на городах, біля доріг, на засмічених
місцях. Заготівля і зберігання. У
вітчизняній народній медицині використовують свіжу траву, заготовлену під час цвітіння рослини (вважається, що в
сухому вигляді вона втрачає свої
властивості). В зарубіжній народній
медицині, зокрема болгарській, траву
сушать. Сухої сировини виходить 20 % .
Зберігають у сухому приміщенні, яке
добре провітрюється. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Уся рослина
містить глікозид конвольвулін,
надземна частина — аскорбінову
кислоту, каротин, токоферол,
флавоноїди, сапоніни, смолисті
глікозиди (0,3—-5 % }, протеолітичні ферменти й гіркі речовини. В насінні є алкалоїди.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. п. мають
послаблюючі, кровоспинні, анестезуючі і
протизапальні властивості. Фармакологічними дослідженнями доведено також,
що галенові препарати Б. п. виявляють гіпотензивну
активність. Траву або сік Б. п. використовують
у вітчизняній і зарубіжній народній медицині при катарах верхніх
дихальних шляхів, ларингітах, бронхітах,
бронхіальній астмі, туберкульозі легень, гастритах, хворобах печінки, білях,
висипах, сифілісі та гарячкових
захворюваннях. Насіння використовується як
потогінний засіб, листя — як сечогінний,
кореневище — як послаблюючий і при безсонні, квітки — при запамороченні й
запаленні верхніх дихальних шляхів.
Свіжу траву, її сік або порошок
сухої трави використовують як
болетамувальний, ранозагоювальний і кровоспинний засіб. Порошком трави
посипали рани й забиті місця. Свіже
подрібнене листя використовували при укусах змій. Відвар листя або кореневищ застосовували при
корості, лишаях, гнійничкових
захворюваннях шкіри. Б. п. вживається в гомеопатії й ветеринарії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку свіжої трави
або квіток Б. п. (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по половині —одній
чайній ложці на день як послаблюючий і сечогінний засіб; настій свіжої трави (1 столова ложка на склянку
окропу) по півсклянки на день за кілька
прийомів; настій сухої трави (1 столова
ложка на 400 мл окропу, настоюють і
годину) по чверті склянки тричі на
день. ЗОВНІШНЬО — столову ложку настойки
свіжої трави (2 частини трави на 4
частини 70 % -ного спирту, настоюють 15
днів): розводять у половині склянки перекип'яченої води і використовують для
компресів і обмивання ран.
| 
Исцеление 
Статистика
