Секрет Просвета

БЕРЕЗА БОРОДАВЧАСТА,  береза повисла;  береза бородавчатая  Betula pendula, синонім — В.  verrucosa —  однодомне дерево родини березових, 10—20 м заввишки. Кора  гладенька, біла, у старих дерев  при основі стовбура — чорно-сіра,  глибоко тріщинувата. Крона  ажурна, з пониклими гілками. Молоді пагони голі, з полиском,  червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавочками. Листки  чергові, довгочерешкові, трикутно-ромбічні, двопилчасті, з клиновидною основою, голі. Квітки —  в одностатевих сережках: тичинкові — на кінцях гілок, довгі,  зібрані по 2—3; маточкові — на  вкорочених бічних гілочках, 2—  З см завдовжки, зелені, спрямовані вгору. Плід — горішок. Цвіте у квітні — травні. 

Поширення. Росте в лісових і лісостепових районах, у Степу —  по долинах річок, утворюючи  чисті й змішані з іншими породами насадження. Розводять у садах і парках.  Заготівля і зберігання. Використовують бруньки (Gemmae Betulae), молоде листя (Folium Betulae) і сік весняного «плачу».  Інколи використовують кору.  Бруньки заготовляють рано навесні, в період їхнього набрякання,  листя — у квітні — травні, коли  воно ще запашне й клейке. Бруньки, що розкрилися, і старе листя  втрачають свої лікувальні властивості. Сушать бруньки і листя  на відкритому повітрі під наметом  або в сушарках при температурі 25—ЗО °С. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні  з доброю вентиляцією. Строк придатності — 2 роки. Бруньки відпускаються аптеками. Сік беруть  рано навесні, до розпускання  листя. 

Хімічний склад. Кора, бруньки  і листки містять ефірну олію,  сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову  кислоти тощо. До складу ефірної  олії входять бетулен, бетулол,  бетуленова кислота, нафталін,  барвники та інші сполуки. Окрім  цього, в бруньках і листках є  флавоноїди, каротин і гіперозид.  В березовому соку є цукри (2 % ),  дубильні й ароматичні речовини,  яблучна кислота, сполуки заліза,  кальцію і магнію. 

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. б. проявляють сечогінні, жовчогінні,  протиспазматичні, протизапальні,  ранозагоювальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони регулюють обмін речовин, функцію  травного тракту й жіночих статевих органів. Березовий сік виявляє й загальнозміцнюючу дію.  Галенові препарати бруньок і  листя вживають при гіпо- й авітамінозі, при набряках (особливо  серцевого походження), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хронічних хворобах нирок і запаленнях сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах кишок та  інших гладеньком'язових органів),  жовчогінний (у комплексній терапії захворювань печінки) та як  відхаркувальний (при ларингітах,  бронхітах і трахеїтах) засіб.  Настій листя використовують і  при легких формах холециститу  і холецистоангіохоліту, при альбумінурії, сечокислому діатезі, як  загальнозміцнюючий засіб і як  засіб, що виявляє дермотонічну  дію при вуграх, інфекційних грибкових тріщинах куточків рота,  мокнучій екземі.  Березовий сік виявляє сечогінну  й відхаркувальну дію, сприяє  виведенню з організму шкідливих  речовин, допомагає при серцевих набряках. Його використовують у комплексній терапії при  нирковокам'яній хворобі, як загальнозміцнюючий та кровоочисний засіб при втратах крові,  порушенні обміну речовин, при  хворобах шкіри, дихальних шляхів і при хворобах, що супроводяться високою температурою  тіла.  Ефективним є використання препаратів Б. б. в акушерсько-гінекологічній практиці: настій  листя вживають при гіпоменструальному синдромі, при набряках  вагітних, нефропатії, клімактеричних неврозах; відвар бруньок — при нефропатії; настойку  листя і березовий сік — як загальнозміцнюючий засіб при анемії в післяпологовий період і при  клімактеричних неврозах.  При зовнішньому застосуванні  препарати Б. б. широко використовують у дерматології й косметиці, при невралгічних болях,  міозитах, артритах, ревматизмі,  хронічних гнійних ранах, трофічних виразках, пролежнях, саднах  тощо.  У народній медицині препарати  з листя і бруньок використовують  при бронхіті, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі  шлунка і дванадцятипалої кишки,  при жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, набряках  і подагрі. Відвар або настойка  бруньок, крім того, вважаються  ефективними засобами при хронічній діареї та глистяній інвазії (аскаридами і гостриками).  Препарати з бруньок і листя,  а також свіжий березовий сік  вживають у народі в усіх випадках, коли необхідне загальне оздоровлення й поліпшення обміну  речовин в організмі. Використання  березових віників у парильнях  лазень вважається корисним при  болях у суглобах, подагрі й радикулітах, а також при простудних і шкірних захворюваннях. 

Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні  ложки на 200 мл окропу, настоюють  30 хв, охолоджують, фільтрують і додають на кінчику ножа питної соди) по  50 мл 3—4 рази на день перед їдою;  настойку бруньок (у співвідношенні  1 : 5, на 90 % -ному спирті) по 1 чайній або столовій ложці на прийом  як жовчогінний і сечогінний засіб;  відвар бруньок (10 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на  день; настій бруньок (10 г або половина  столової ложки, на 200 мл окропу)  п'ють теплим по половині — третині  склянки 2—3 рази на день за 10—  15 хв до їди як сечогінний і жовчогінний засіб та при мікозах; свіжий  березовий сік (Succus Betulae) по  1 склянці 2—3 рази на день.  ЗОВНІШНЬО: березовий дьоготь (Pix  liquida Betulae) у вигляді 10—30% -них  мазей або лініментів при паразитарних  і грибкових захворюваннях шкіри,  екземі, лишаях, виразці гомілки; мазь  Вишневського для лікування ран, виразок і пролежнів; мазь Вількінсона  для лікування корости і грибкових  захворювань шкіри; карболен (Carbolenum) по 1—2 таблетки 3—4 рази на день  при метеоризмі, колітах, підвищеній  кислотності шлункового соку або 20—  30г на прийом у вигляді водної суспензії при отруєнні важкими металами,  алкалоїдами, при харчових інтоксикаціях (ковбасні отрути, гриби); настойку  бруньок (у співвідношенні 1:5, на  90 % -ному спирті) для розтирань і  компресів; свіжий березовий сік для  вмивань, щоб вивести вугрі й пігментні  плями та для компресів при екземі.  НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ вживати настої  й відвари бруньок Б. б. при функціональній недостатності нирок і жінкам  у період вагітності.