БАРВІНОК МАЛИЙ, могильник, хрещатий барвінок; барвинок малый Vinca minor — вічнозелений півкущик родини барвінкових. Стебла сланкі, по вузлах укорінюються, ЗО—60 см завдовжки. Квітучі гілочки прямостоячі. Листки шкірясті, еліптичні, цілокраї. Квітки правильні, двостатеві, великі, фіолетово-сині, одиничні, розташовані в пазухах листків. Плід збірний з двох листянок. Цвіте у травні.
Поширення. Росте на Україні в південних лісових і лісостепових та в північних степових районах, у передгір'ях Криму і Карпат у букових, грабових, дубових і соснових лісах, серед кущів. Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Vincae minoris). Заготовляють у травні — червні. Сушать під наметами, на горищах або в сушарках при температурі 40—50 °С. Сухої сировини виходить 40 % . Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Аптеками не відпускається. Хімічний склад. Трава Б. м. містить алкалоїди (0,3—0,4 % ), гіркі речовини, аскорбінову кислоту (900 мг % ), урсолову кислоту, каротин (близько 8 мг % ), флавоноїди тощо. До складу алкалоїдів входять вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, вінцезин, вінкамінорпін та ін. З квіток виділено флавоноїдний глікозид робінін. У коренях знайдено кумарин.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати Б. м. виявляють гіпотензивну, в'яжучу, протимікробну, протизапальну та кровоспинну дію. Вони знижують артеріальний тиск, розширюють венозні судини серця і судини головного мозку, розслаблюють мускулатуру тонкого кишечника, стимулюють скорочення матки. З трави Б. м. виготовляють препарати вінкапан (Vincapanum) і девінкан (Devinсап), які призначають при гіпертонії, спазмах судин головного мозку, неврогенній тахікардії та при інших вегетативних неврозах. Девінкан призначають і при мігрені. Кумарини Б. м. виявляють протипухлинну активність. У народній медицині траву Б. м. використовують при гіпертонії, мігрені, зубному болі, скорбуті, кровотечі ясен, при неприємному запаху з рота, при хворобах горла, туберкульозі й емфіземі легень, дизентерії, діареї, білях, маткових і кишкових кровотечах, статевій слабості, неплідності, при екземі та інших шкірних хворобах. Напар квіток вживається, 52 щоб надати шкірі м'якості, еластичності й матовості. Широко використовується рослина і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави з квітками (20 г сировини варять на малому полум'ї у 250 мл горілки) — по 8 крапель уранці й увечері 4 дні вживають при статевій слабкості (після дводенної перерви лікування повторюють) ; настій листя (столова ложка сировини на склянку окропу) по третині склянки тричі на день при гіпертонії; відвар (30 г трави з квітками на 350 мл окропу) по півсклянки тричі на день при внутрішніх кровотечах; відвар (суміш 4 г трави Б. м. і 2 г кореня живокосту лікарського на 0,5 л води) по 1 склянці вранці і ввечері при внутрішніх кровотечах. ЗОВНІШНЬО — відвар (1 столова ложка трави на склянку окропу) для обмивання ран, виразок та при дерматиті, що супроводиться свербежем, Рослина отруйна!
Исцеление 
Статистика
