БАГНО ЗВИЧАЙНЕ багульник болотный Ledum palustre — вічнозелений розгалужений кущик родини вересових, 50—120 см заввишки. Молоді гілки рудуватоповстистоопушені. Листки шкірясті, чергові, короткочерешкові, прості, цілісні, лінійні, з загорнутими краями; зверху темно-зелені, голі, зісподу — повстисті. Квітки двостатеві, правильні, білі або жовтаво-білі, у верхівкових зонтиковидних щитках, на довгих тонких іржавобілоповстяних клейких квітконіжках. Плід — довгаста поникла коробочка. Цвіте у травні — липні.
Поширення. Росте розсіяно на Поліссі, зрідка — на Прикарпатті і в Карпатах у сирих і заболочених соснових, рідше — дубовососнових лісах, на торфових болотах. Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Ledi palustris). Збирають однорічні пагони під час дозрівання плодів. Сушать під наметом або в сушарках при температурі до 40 °С. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності —2—3 роки.
Сировина відпускається аптеками. Хімічний склад. Трава Б. з. містить глікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини, ефірну олію (до 7,5%). До складу олії входять сесквітерпеноїди ледол і палюстрол, цимол, геранілацетат та інші.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати трави Б. з. мають спазмолітичні, відхаркувальні, потогінні, сечогінні, дезинфікуючі, подразні, заспокійливі та наркотичні властивості, розширюють судини і знижують кров'яний тиск. Внутрішньо у вигляді настою Б. з. призначають як відхаркувальний і протикашлевий засіб при гострих і хронічних бронхітах, трахеїтах, ларингітах, коклюші, при спастичних ентероколітах. Дає ефект використання Б. з. при бронхіальній астмі. В гінекологічній практиці Б. з. використовують як засіб, що підвищує тонус матки. В зарубіжній і вітчизняній народній медицині, крім того, настій Б. з. вживають при туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, діабеті, дизентерії, скрофульозі, екземі і висипах на тілі. Зовнішньо настій трави Б. з. використовують при укусах комах, набряках, відмороженнях, для лікування забитих місць, колотих і рваних ран, для посилення циркуляції крові в пальцях при занімінні (ендартеріїті) тощо. Екстракт або відвар в олії закапують у ніс при грипі та риніті. Хворим на бронхіальну астму рекомендується невелику кількість трави Б. з. тримати в спальному приміщенні. Використовують траву Б. з. і як інсектицидний засіб. Фармацевтична промисловість з трави Б. з. виготовляє препарат ледол, а з олії — гваязулен.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій трави (2 столові ложки на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 2—3 рази на день; суміш трави Б. з., підбілу звичайного і коріння алтеї лікарської у співвідношенні 1:2:2 готують як настій (2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і вживають як відхаркувальний засіб по півсклянки 3—4 рази на день; настій (25 г .трави Б. з. і 15 г трави кропиви жалкої на 1 л окропу) по півсклянки 5—6 раз на день при бронхіальній астмі та як профілактичний засіб при коклюші і грипі. ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина свіжих квіток і трави Б. з. на 9 частин оливкової або соняшникової олії, настоюють 12 годин у духовці) закапують у ніс при грипі та риніті і втирають у болючі місця при ревматичному артриті; мазь (подрібнена трава Б. з., коріння чемериці білої і розтоплене несолоне свиняче сало у співвідношенні 1:1:3, настоюють 12 годин у теплій духовці) втирають у шкіру при ревматизмі, ломоті, корості і вошивості. Б. з.— дуже отруйна рослина! Необхідно дотримуватися обережності при заготівлі і не допускати передозувань при застосуванні.
Исцеление 
Статистика
