АРНІКА ГІРСЬКА, ангельське зілля, баранка, скусівник
гірський, трава бараня, чарник; арника горная Arnica montana — багаторічна
трав'яниста залозисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло
прямостояче, 15—80 см заввишки, при основі — з розеткою з 4 овальних або
довгасто-овальних листків. Стеблові листки сидячі, супротивні, довгасті або
ланцетні. Квітки оранжеві, в одиничних кошиках на верхівці стебла і гілок:
крайові — язичкові, маточкові; серединні — трубчасті, двостатеві. Плід —
сім'янка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Трапляється в Карпатах, зрідка — в Житомирській області на
луках, узліссях, по чагарниках, у гірських лісах. Рослина потребує ОХОРОНИ!
Заготівля і зберігання. Використовують квіткові кошики (Flores Arnicae).
Збирають на початку цвітіння рослини (коли язичкові квітки спрямовані вгору),
зрізаючи так, щоб залишок квітконоса не перевищував 1 см. Сушать у сушарні при
температурі 55—60 ° або під наметом чи на горищі з наступним досушуванням у
печі, щоб знищити яйця комах. Сухої сировини виходить 20—22 % . Строк придатності
— 2 роки.
Сировина відпускається аптеками. Хімічний склад. У кошиках А. г. виявлено
арніцин (близько 4 % ), ефірну олію (0,016%), каротиноїди, флавоноїди,
арніфолін, цинарин, дубильні речовини, інулін, холін, слиз, органічні кислоти
(молочну, фумарову, яблучну), аскорбінову кислоту (21 мг%), смолисті речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати А. г. мають кровоспинні, жовчогінні,
протисклеротичні, подразнювальні та бактеріостатичні властивості. Вони здатні
усувати запори, зумовлені атонією товстої кишки, посилювати скорочення матки,
розширяти мозкові судини, тонізуюче й стимулююче впливати на центральну нервову
систему. У великих дозах препарати А. г діють заспокійливо. Внутрішньо
препарати А. г. використовують як ефективні засоби при маткових кровотечах
(після пологів, викиднів, абортів), при стенокардії, міокардитах, гіпертонічній
хворобі, кардеосклерозі, після мозкових крововиливів для швидшого відновлення
функціонального стану центральної нервової системи, при нічному мимовільному
сечовиділенні. В поєднанні з іншими лікарськими рослинами А. г. рекомендують
хворим на гепатит, холецистит та холангіт. Зовнішньо (у вигляді примочок,
компресів тощо) настойку і настій квіток А. г. призначають для лікування
забитих місць, гематом, гноячкових захворювань шкіри, трофічних виразок, опіків
і відморожень, при болю у м'язах, при переломах кісток, вивихах суглобів,
герпесі, фурункульозі тощо.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіткових кошиків (10 г на
200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди, на молоці;
настойку (у співвідношенні 1:10, на 70 %-ному спирті) — по ЗО—40 крапель 2—3
рази на день до їди, на воді або на молоці: настій суміші квіток А. г., нагідок
лікарських, бобівника трилистого і вербени лікарської у співвідношенні
1:2:1,5:1 (2 столові ложки на 300 мл окропу настоюють у термосі 10—12 годин) по
чверті склянки тричі на день перед їдою при гепатиті, холециститі та холангіті.
ЗОВНІШНЬО — настій або розведену в 5—10 частинах води настойку у вигляді компресів,
примочок тощо. Передозування препаратів А. г. спричинює отруєння!
Исцеление 
Статистика
