АМОРФА КУЩОВА аморфа кустарниковая Amorpha
fruticosa — листопадний кущ з родини бових, до 3 м заввишки. Кора бура або
темно-сіра. Листки непарноперисті, з 8—12 пар овальних або майже ланцетних,
зісподу сірувато-зелених листочків. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у
верхівкові густі китиці. Віночок темно-фіолетовий. Плід — біб. Цвіте у червні,
липні.
Поширення. Походить з Північної Америки. В УРСР розводять у всіх районах,
особливо на півдні, в садах і парках як декоративну рослину; трапляється й у
здичавілому стані. Заготівля і зберігання. Заготовляють плоди (Fructus Amorphae
fruticosae) у серпні — жовтні. Сушать на відкритому повітрі або під наметами з
доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром. Зберігають у паперових мішках у
сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — до 5 років.
Хімічний склад. Насіння А. к. містить ротеноїдний глікозид аморфін. Його
знайдено і в листках та молодих пагонах.
Фармакологічні властивості і використання. Аморфін має кардіотонічну властивість, діє
заспокійливо, виявляє позитивну інотропну та тонотропну і негативну хронотропну
дію на серце. Створений на основі аморфіну препарат фрутицин використовували як
седативний засіб при вегетативних неврозах, неврозах серцево-судинної системи
та при пароксизмальній тахікардії.
Лікарські форми і застосування. Фрутицин (Fruticinum) випускали у таблетках по
0,05 г. Застосовували всередину по 1 таблетці 2—3 рази на день після їди. Якщо
побічних явищ немає, дозу можна збільшити до 2 таблеток. Курс лікування — 20—30
днів з перервами на 3 дні через кожні 10 днів. Фрутицин вилучено з номенклатури
лікарських засобів у зв'язку з наявністю ефективніших препаратів і відсутністю
достатньої кількості сировини.
Исцеление 
Статистика
