АЙВА ДОВГАСТА, квітове дерево, пигва звичайна,
бедрянка цареградська; айва продолговатая Cydonia oblonga — невелике дерево
родини розових підродини яблуневих. Молоді пагони шерстисто-повстисті. Листки
короткочерешкові, яйцевидні або овальні, темно-зелені, зісподу
сіруватоповстисті. Квітки великі, двостатеві, 5-пелюсткові, білі або
блідо-рожеві, одиничні, на кінцях бокових гілочок. Плід — яблуко кулястої або
грушовидної форми, лимонно-жовте, кислосолодке, терпке. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Походить з Кавказу і Середньої Азії. На Україні є майже по всій
території республіки, але більше її в південних та південно-західних районах,
вирощують як плодову рослину.
Сировина. Плоди (Fructus cydoniae) вживають у свіжому і переробленому
вигляді. Насіння (Semen cydoniae oblongae) використовують для одержання слизу
(Mucilago cydoniae). Аптеки сировину не відпускають. Листя айви використовують
у косметиці. Хімічний склад. Плоди А. д. містять 10—12 мг % аскорбінової
кислоти, 0,1 —1,8 % дубильних речовин, близько 0,3 % пектинових речовин, 5 %
органічних кислот (яблучна, лимонна, винна), 5,3—12,1 % цукрів (переважно
фруктоза), сполуки заліза і міді, ефірну олію тощо. Насіння А. д. вкрите
білястою плівкою, яка на 20 % складається із слизистих речовин.
Фармакологічні властивості і використання. Плоди А. д. виявляють в'яжучу, кровоспинну,
сечогінну та антисептичну дію. Наявність у плодах значної кількості заліза і
пектинових речовин зумовлює використання їх при недокрів'ї, захворюваннях
шлунково-кишкового тракту, що супроводяться проносами і кровотечами.
Використовують айву і як сечогінний засіб при захворюваннях серцево-судинної
системи. Інстиляція (закапування) свіжого соку в сечовивідний канал затримує
менструацію. Протерті варені плоди використовують при хворобах печінки і як
протиблювотний засіб. Відвар із свіжих або сухих плодів вживають при відсутності
апетиту, кровохарканні та маткових кровотечах. Одержаний з насіння слиз —
ефективний протизапальний і пом'якшувальний засіб при запаленнях дихальних і
травних органів та шкіри. Відвар листя використовують для фарбування волосся
при передчасному посивінні.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — слиз із насіння (5 г цілого, не
подрібненого, насіння на 100 мл окропу, настоюють і періодично збовтують 10—15
хв, проціджують без віджимання насіння) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день;
відвар сушених плодів (10 г плодів на 100 мл окропу) по 1 столовій ложці перед
їдою. ЗОВНІШНЬО — слиз із насіння (5 г насіння на 100 мл окропу) застосовують
для полоскання при ангіні та як косметичний засіб (при опіках і трісканні
шкіри), в поєднанні з іншими лікарськими рослинами — при догляді за сухою
шкірою обличчя.