Суббота, 25.11.2017, 03:03Главная | Регистрация | Вход

Исцеление     

Вход

Опрос

Оцените мой сайт
Всего ответов: 48

Реклама

Наш банер



Раздел
Главная » Статьи » Растения на М

М'ЯТА

М'ЯТА БЛОШИНА  мята блошная  Mentha pulegium —  багаторічна трав'яниста рослина  родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, розгалужене,  вгорі коротковолосисте, 15—50 см  заввишки. Листки супротивні, черешкові, овальні або яйцевидні,  зубчасті, при основі клиновидні,  притиснутоопушені. Квітки дрібні, в густих, майже кулястих кільцях; чашечка двогуба, з війчастими з країв зубцями, віночок майже  правильний, з 4-лопатевим відгином, рожево-ліловий з білуватою  трубочкою, зовні розсіяноволосистий. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток.  Цвіте у липні — серпні.  

Поширення. М'ята блошина росте  спорадично в західних областях  України і на півдні Кримської  області по берегах водойм, на заплавних луках.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву м'яти блошиної (НегЬа Мепthae pulegii), яку заготовляють  під час цвітіння рослини, зрізуючи в першій половині дня облистнені частини стебел. Зібрану  траву сушать під укриттям на  вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави  виходить 25 %. Готову сировину  зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 1 рік. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Сушена трава  м'яти блошиної містить ефірну  олію (1—2 % ), дубильні речовини,  сапонін і флаваноновий глікозид  гесперидин. Головними складовими частинами ефірної олії є пулегон (75—90 %), азулен, лимонен, дипентен і ментон. Ментолу  в ефірній олії м'яти блошиної  немає.  

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині  м'ята блошина має аналогічне з  м'ятою перцевою застосування.  Рослина відома, своїми спазмолітичними, болетамувальними, протизапальними, жовчогінними і дезинфікуючими властивостями,  здатністю рефлекторно розширювати вінцеві судини, збуджувати  секрецію залоз шлунково-кишкового тракту й підвищувати апетит.  Настій трави п'ють при шлунково-кишкових розладах, при болях  і спазмах у шлунку й кишечнику,  при метеоризмі, проносах, нудоті  та блюванні, при жовчнокам'яній  хворобі й жовтяниці, для стимулювання серцевої діяльності й заспокоєння головних болів та від  безсоння. Зовнішньо настій трави  застосовують при сверблячці шкіри (обмивання), запаленні ясен  (полоскання) та нервовому збудженні (ванни).  288  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО—настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу,  настоюють 1 годину) по півсклянки  4 рази на день до їди (пити теплим!]  ЗОВНІШНЬО — обмивання і полоскання вищезазначеним настоєм, ванни  з настою (50 г трави заливають 2 л  окропу, підігрівають в добре закритій  посудині 10—15 хвилин, охолоджують,  проціджують, віджимають і додають до  ванни).  

М'ЯТА ВОДЯНА  мята водяная  Mentha aquatica багаторічна трав'яниста рослина  родини губоцвітих. Стебло висхідне, чотиригранне, опушене або  майже голе, галузисте. 20—80 см  заввишки. Листки супротивні, черешкові, яйцевидні або довгастояйцевидні, при основі округлоабо широко-клиновидні, на верхівці тупувато-загострені, пилчасті, голі або опушені. Квітки дрібні, волосисті, у кільцях, які розміщені у пазухах приквіткових листків, що не перевищують кілець,  і утворюють на верхівці стебла  суцвіття у вигляді кулястих або  овальних головок; чашечка правильна, віночок рожевий або рожево-ліловий, майже правильний,  лійковидний, з 4-лопатевим відгином. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток.  Цвіте з липня по вересень.  

Поширення. М'ята водяна росте  по всій території України (в Криму рідко) на берегах водойм і у воді на мулуватих грунтах.  Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву  м'яти водяної (Herba Menthae  aquaticae), яку заготовляють під  час цвітіння рослини, зрізуючи  в першій половині дня облистнені  частини стебла. Зібрану траву сушать під укриттям на вільному  повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить  14—15 % . Готову сировину зберігають у добре закритих банках  або бляшанках. Строк придатності — 1 рік. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Сушена трава  м'яти водяної містить ефірну олію  (до 1 % ), дубильні речовини (7 % ),  ліноленову, лінолову, масляну,  міристинову, пальмітинову та інші кислоти й нітрат калію. Головними складовими частинами ефірної олії є вільний ліналоол (бл.  36 % ), ліналілацетат (бл. 10 %),  карвон та сесквітерпени. Ментолу  в ефірній олії м'яти водяної немає.  

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині  м'ята водяна застосовується майже так само, як і м'ята перцева.  Найчастіше настій трави м'яти  водяної вживають як жовчогінний  засіб, при шлунково-кишкових  розладах, при болях і спазмах у  шлунку й кишечнику, при метеоризмі й проносах та при серцебиттях. При болях у шлунку м'ята  водяна вважається ефективнішою за м'яту перцеву. Зовнішньо,  у вигляді мазі, м'яту використовують для гоєння ран та лікування ерозій шийки матки (спосіб  приготування мазі див. у статті  М'ята польова).  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу)  по 1 склянці на день ковтками (пити  теплим!).

М'ЯТА ПЕРЦЕВА,  м'ята холодна;  мята перечная  Mentha piperita —  багаторічна трав'яниста опушена  рослина родини губоцвітих.  Стебло підведене, чотиригранне,  галузисте, часто червонувате, ЗО—  55 см заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові, яйцевидно-довгасті або ланцетні, нерівно-гостропилчасті, зісподу по  жилках коротковолосисті. Квітки  дрібні, майже стерильні (плоди  утворюються дуже рідко), зібрані  на верхівці стебла в кільця, що утворюють густе, перерване лише  при основі, колосовидне суцвіття; чашечка правильна, п'ятизубчаста, з десятьма поздовжніми  жилками; віночок майже правильний, з тупим чотири- або  п'ятилопатевим відгином, червоно-фіолетовий з білуватою трубочкою. Плід складається з 4  однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні — липні.  

Поширення. М'ята перцева в дикому стані не росте. Являє собою  гібрид, одержаний від схрещування м'яти водяної (Mentha  aquatica) з м'ятою колосковою  (Mentha spicata) або зеленою  (Mentha viridis). У лісостепових  районах України її вирощують як  ефіроолійну рослину.  Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують  траву (Herba Menthae piperitae)  і листя (Folia Menthae piperitae)  м'яти перцевої. Заготовляють сировину, коли половина квіток у  суцвітті вже розпуститься, а решта ще перебуває в стадії бутонізації. Свіжу або сушену траву  використовують як сировину для  добування ефірної олії. Щоб одержати листя, яке використовують  для виготовлення галенових препаратів, сушену траву обмолочують і стебла відкидають. Сухого  листя виходить 7—8 % . Зберігають його у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Строк придатності —  2 роки. Сировина є у продажу  в аптеках.  

Хімічний склад. Листя м'яти перцевої містить до 2,75 % ефірної  олії, у складі якої є ментол (вільний і у вигляді складних ефірів  оцтової і валеріанової кислот),  пінени, лимонен, феландрен, цинеол, дипентен, пулегон та інші  терпеноїди. Крім того, у листі  м'яти перцевої є флавоноїди, урсолова і олеанолова кислоти, бетаїн, каротин, гесперидин, дубильні речовини й мікроелементи  (мідь, марганець, стронцій та  інші).  

Фармакологічні властивості і використання. Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена  комплексом біологічно активних  речовин, серед яких першочергове значення має ментол, який належить до групи терпенів і має  притаманні цій групі речовин подразні, антисептичні й анестезуючі властивості. Подразна дія ментолу вибіркова. В першу чергу подразнюються терморецептори слизових оболонок і шкіри, й це зумовлює відчуття охолодження,  яке супроводиться рефлекторним  звуженням судин, а потім розвивається паління, слідом за яким  настає легка анестезія. Як зовнішній засіб настій м'яти перцевої  вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань  і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках  значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою  (по півсклянки 4 рази на день).  При поганому запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати ротову порожнину настоєм м'яти на червоному вині й одночасно приймати цей настій усередину по 1 столовій ложці 2—3  рази на день. Свіже листя м'яти  прикладають до лоба при сильному головному болі, а сік із свіжого  листя використовують для змащування ділянок шкіри, уражених  поверхневими неускладненими  мікозами. Широко використовується м'ята і для перорального застосування. При прийманні всередину препарати м'яти підсилюють  секрецію травних залоз, збуджують апетит, прискорюють евакуацію шлункового та кишкового  вмісту (посилюють перистальтику), пригнічують процеси гниття  й бродіння в травному каналі (діють вітрогінно), знижують тонус  гладеньких м'язів кишечника,  жовчно- та сечовивідних шляхів  (діють спазмолітично), посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку (цікаво, що жовчогінні властивості ментолу значно поступаються перед жовчогінними властивостями еквівалентної кількості листя м'яти), виявляють седативну і слабку гіпотензивну дію. Пероральне лікування  препаратами м'яти перцевої показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (нудота  різного походження, блювання  у вагітних, кишкові коліки, метеоризм, катаральні стани травного  каналу, нестравність жирів та інші захворювання, які супроводяться спазмами) і печінки (холецистит, гепатит і холангіт різного  походження, жовчнокам'яна хвороба і жовтяниця), при нервовому  збудженні, безсонні та різних невротичних станах. Ментол використовують як легкий рефлекторний  судинорозширювальний засіб при  стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку. Листя м'яти входить  до складу вітрогінних ча'ів,  потогінного чаю, жовчогінного  чаю, заспокійливих ча'ів, шлункового чаю. М'ятну олію і ментол  використовують per se або у складі- фітопрепаратів і комплексних  лікувальних засобів. Слід пам'ятати, що передозування ментолу або  інших препаратів м'яти може  спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загальнорезорбтивного характеру. Протипоказано  змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей,  оскільки можливі рефлекторне  пригнічення і зупинка дихання.  З віком загроза отруєння ментолом зменшується.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО — настій із листя (5 г, або  половина столової ложки сировини на  200 мл окропу) по половині або третині склянки 2—3 рази на день за 15 хвилин до їди; олію м'яти перцевої (Oleum  Menthae piperitae) по 1—3 краплі на  прийом як вітрогінний засіб; таблетки  м'ятні (Tabulettae olei Menthae) по 1—2  таблетки на прийом під язик як заспокійливий і спазмолітичний засіб при  нудоті і блюванні, спазмах гладеньких  м'язів; м'ятні краплі (Tinctura Menthae  piperitae) по 10 —15 крапель на прийом  при невралгічних болях; ментол (Мепtholum) по 2—З краплі 5 % -ного спиртового розчину на грудочці цукру під  язик при стенокардії та як заспокійливий засіб; таблетки «Пектусин» (Tabulettae «Pectusinum») призначають при  запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тримають у роті до  повного розсмоктування); валідол (Validolum) no 4—5 крапель на грудочці  цукру або по 1 таблетці при стенокардії,  неврозах, істерії та як протиблювотний засіб при морській і повітряній  хворобі (тримають у роті до повного  розсмоктування); оліметин (Olimetinum) призначають при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобі (див.  статтю Маслина європейська); «краплі  Зеленіна» по 20—25 крапель 2—3 рази  на день при неврозах серця, що супроводяться брадикардією; корвалол (Согvalotum) призначають при неврозах з  підвищеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин,  тахікардії, безсонні й гіпертонічній хворобі в початковій стадії та при спазмах кишечника (див. статтю Валеріана лікарська).  ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г  листя на 1 відро води); полоскання  настоєм листя на червоному вині (готують у співвідношенні 1 : 10); компреси, обмивання і полоскання настоєм  листя на воді (1 столова ложка сировини на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину, проціджують): олія м'яти перцевої як освіжаючий та антисептичний  засіб входить до складу полоскань,  зубних порошків і паст; м'ятна вода  (Aqua Menthat; piperitae) для полоскання ротової порожнини; краплі зубні —  по 2—З краплі на кусочку вати вкладають у дупло хворого зуба; ментол  застосовують як болетамувальний (відтяжний) засіб при невралгіях, міалгіях  і артралгіях (розтирання 2 % -ним спиртовим розчином або 10 % -ною олійною  суспензією}, при сверблячих дерматозах (натирання 0,5 %-ним спиртовим  розчином або 1 % -ною ланолінововазеліновою маззю), при мігрені (натирають скроні ментоловим олівцем) та  як протизапальний засіб при запальних  захворюваннях верхніх дихальних шляхів (змащування, інгаляції, закапування  у ніс); бороментол (Borromentholum) застосовують як антисептичний і болетамувальний засіб для змащування шкіри при сверблячці, невралгії та для змащування слизової оболонки носа при  ринітах; краплі «евкатол» (Guttae Eucatolum) для полоскання при запальних  захворюваннях верхніх дихальних шляхів (5—10 крапель на склянку води); меновазин (Menovasinum) для розтирань  (2—3 рази на день) при невралгіях,  міалгіях, артралгіях, сверблячих дерматозах; аерозоль «камфомен» (Aerosolum «Camphomenum») для лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, головним чином гострих  ринітів і фарингітів (інгаляції проводять 3—4 рази на добу після їди; дітям  до 5 років і хворим, які працюють в  умовах підвищеного запилення повітря,  призначати препарат не рекомендується); інгакамф (кишеньковий інгалятор)  застосовують для інгаляцій при гострих  ринітах: мазь «Ефкамон» (Unguentum  «Efcarnonum») для розтирань при артритах, міозитах, невралгіях тощо (втирають у шкіру по 2—3 г 2—3 рази на  день і покривають теплою пов'язкою);  валідол використовують у вигляді 5-—  10 % -ного спиртового розчину для заспокоєння свербежу шкіри; мазь «Гевкамен» (Unguentum «Geucamenum») для  розтирань при невралгіях, міалгіях  тощо.  

М'ЯТА ПОЛЬОВА  мята полевая  Mentha arvensis —  багаторічна трав'яниста рослина  родини губоцвітих. Стебло висхідне або прямостояче, розгалужене, голе або опушене, 15—60 см  заввишки. Листки супротивні,  прості, яйцевидні або видовженоеліптйчні, волосисті, пилчасті, на  верхівці — гострі, короткочерешкові; верхні — сидячі. Квітки зигоморфні (див. статтю Зигоморфна квітка), дрібні, лілові або рожево-лілові, у щільних розсунутих кільцях. Плід — горішок. Цвіте у червні — серпні.  

Поширення. Росте на берегах водойм, у заплавних лісах і на дуках  по всій території України (в Криму — рідко).  Заготівля і зберігання. Використовують листя, зібране на початку цвітіння рослини. Зрізують усю  надземну частину, потім обривають листя, розкладають тонким  шаром і сушать. Зберігати в щільно закритій тарі. Строк придатності — 2 роки. Рослина неофіцинальна.  

Хімічний склад. Листки містять  ефірну олію, гесперидин, рамнозу,  глюкозу, бетаїн, каротин тощо. До  складу ефірної олії входить ментол.  

Фармакологічні властивості і використання. Препарати М. п. мають спазмолітичні, знеболювальні  й антисептичні властивості. Настій листя використовують у народній медицині як заспокійливий, протисудомний, потогінний  і сечогінний засіб, при простуді,  нудотах, болях у шлунку та проносі, для поліпшення апетиту,  а місцево — при свербінні.  Лікарські форми і застосування.  ВНУТРІШНЬО —настій листя (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу,  настоюють 20 хв, проціджують) по  1/2—1 склянці 3 рази на день за 15 хв  до їди. ЗОВНІШНЬО — олія (10 %-ну  настойку листя М. п. змішують у рівних кількостях з прованською або соняшниковою олією і випарюють спирт  на водяній бані) для лікування ран і  ерозій шийки матки.  

Категория: Растения на М | Добавил: Fox (09.09.2013)
Просмотров: 278 | Теги: М'ята, Мята, БЛОШИНА, pulegium, водяная, Mentha, водяна, блошная | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]


Поиск

Relax

...

Теги

Мир игры и Заработка!!!


Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Счетчик тИЦ и PR
Заработок в Интернете
Copyright MyCorp © 2017 | Конструктор сайтов - uCoz