ДУДНИК ЛІСОВИЙ дудник лесной Angelica
sylvestris — багаторічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Має
коротке товсте кореневище, з якого при розламуванні виділяється білий сік.
Стебло круглясте, дудчасте, гладеньке, вгорі розгалужене і трохи гранчасте, 100—200
см заввишки. Листки з дуже здутими мішковидними піхвами,
двічі-тричіперисторозсічені, з видовженояйцевидними листочками; верхні бічні
листочки — з широкою збігаючою основою. Квітки дрібні, правильні, двостатеві,
білі або блідорожеві, у складних щитковидних зонтиках з численними (до ЗО), довгими
(до 18 см)
борошнистопухнастими променями; обгортки немає або вона складається з кількох
опадних листочків; обгорточки багатолисті. Плід — двосім'янка. Цвіте у липні —
вересні.
Поширення. Дудник лісовий трапляється на вологих луках, у
чагарниках, лісах, по берегах річок і ставків по всій території України, крім
Криму. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища
разом з коренями (Radix seu rhizoma Angelicae sylvestris), які заготовляють
восени або рано навесні. Викопані кореневища старанно очищають від землі, миють
у холодній воді, відрізують від стебла й сушать у приміщенні, яке добре
провітрюється, на горищі, а при добрій погоді — в затінку на вільному повітрі.
Зрідка заготовляють насіння (Fructus Angelicae sylvestris). Рослина
неофіцинальна.
Хімічний склад. У траві дудника лісового ? протеїн (11,5%), жиг (7,4%),
клітковина (19,1%), кальцій (1,6 % ), фосфор (0,35 % ), залізо (23,7 мг % ),
нікель (0,85 мг % ), мідь (1,76 мг%), марганець (4,4 мг%), титан (0,14 мг%), бор
(0,55 мг% ), аскорбінова кислота (в листі — до 1154 мг%, у стеблах — до 384 мг
% , в суцвіттях— до 420 мг%). Плоди містять до 17,3 % жирної олії.
Хімічний склад коріння вивчено слабо, відомо лише, що в ньому є
чимало ефірної олії.
Фармакологічні властивості і використання. Дудник лісовий виявляє
відхаркувальну, потогінну, сечогінну та вітрогінну дію. Чай або настойку з
кореневищ і коренів п'ють при нестравленні шлунка, млявому відходженні й
затриманні сечі та при катарах легень. При здутті кишечника всередину вживають
порошок з кореня (тричі на день на кінчику ножа). Сік з кореня рослини
закапують у вухо або в дупло хворого зуба як болетамувальний засіб. Частіше
рослину використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами. Зовнішньо
відвар коріння використовують для загальнозміцнюючих ванн при неврастенії, а
настойку коріння — для натирань при подагрі, ревматизмі, болях у попереку тощо.
Слід відзначити, що в усіх вищезазначених випадках дудник лісовий виступає як
замінник дягелю лікарського. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону
включають салати з молодих пагонів дудника.
Лікарські
форми і застосування. ВНУТРІШНЬО —20 г подрібненого коріння заварюють 1 л окропу і п'ють по 1 склянці
тричі на день як чай; настойку коріння (на 1 частину сировини беруть 5 частин
70%-ного спирту) по 20—ЗО крапель 3 рази на день; відвар з коріння дудника
лісового, аїру тростинового й кори дуба звичайного у співвідношенні 1:1 (1
столова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по 5 столових ложок за день при
здутті кишок і коліках; відвар з коріння дудники і трави хвоща 145 польового у
співвідношенні 1:1 (1 столова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по З склянки
за день при недостатній діяльності нирок для посилення сечовиділення; 25 г суміші трави полину
гіркого, хвоща польового, звіробою звичайного, золототисячника малого І коріння
дудника лісового (по 5 г)
заливають 0,5 л
червоного вина (кагору) г варять 15 хвилин, додають по 2 г трави м'яти холодної і
коріння валеріани лікарської, настоюють ЗО хвилин, охолоджують, проціджують і
п'ють тричі на день як чай (2— 4 столові ложки приготовленого відвару на
склянку окропу) при стійких проносах; салат: яблука, корені селери і очищені
від шкірки молоді пагони дудника подрібнюють на соломку, змішують, заправляють
майонезом і спеціями, а зверху посипають кропом (на 60 г пагонів дудника беруть 40 г яблук, 40 г селери, 20 г майонезу, оцет, перець,
сіль та кріп). ЗОВНІШНЬО — настойку коріння дудника (у співвідношенні 1:5, на
70% -ному спирті) для натирань; відвар коріння (150 г сировини на 1 л окропу) для загальнозміцнювальної
ванни (влити у ванну при температурі 36—37°); мазь (столову ложку коріння
чемериці білої і чайну ложку насіння дудника розтирають на порошок і змішують з
50 г
свинячого смальцю) для натирань тіла проти білизняних вошей Застосування мазі
потребує обережності у зв'язку з отруйністю чемериці.
|
Исцеление 
Статистика
