ДИНЯ ПОСІВНА, диня звичайна; дыня
обыкновенная Melo sativus — однорічна трав'яниста шорсткоопушена рослина родини
гарбузових. Стебло невиразногранчасте, лазяче, до 3 м завдовжки. Листки чергові,
округло-серцевидні, п'ятилопатеві, зубчасті, б—20 см завдовжки. Квітки
одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані
негустими пазушними пучками; маточкові — одиничні. Віночок колесовидний,
п'ятироздільний, ясножовтий. Плід ягодоподібний, багатонасінний, зеленуватий
або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні.
Плодоносить у серпні — вересні.
Поширення. Походить з Південної Азії. На Україні широко вирощують,
переважно в південних районах республіки. Сировина. З лікувальною метою використовують
плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на
цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Плоди містять органічні кислоти, цукри (16— 18 % ),
пектинові речовини, вітаміни (Е, С, Ве, В2, каротин, нікотинову, пантотенову та
фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.
Фармакологічні
властивості і використання. Плід Д. п. використовують
як помірно послаблюючий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях
сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні
обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах
горла й хронічному кашлі та від глистів. Ніжна клітковина посилює перистальтику
кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої
кількості фолієвої кислоти її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях
печінки та при атеросклерозі. Надмірне вживання дині спричинює болі в животі,
пронос. З косметичною метою сік Д. п. використовують для видалення пігментних
плям, вугрів та ряботиння. Для цього готують динні маски: спочатку вмиваються
теплою водою, подрібнений м'якуш плоду тонким шаром наносять на лице, через
10—15 хв м'якуш змивають, лице просушують і змазують поживним кремом.
| 
Исцеление 
Статистика
